"Я не критикую владу, до якої у мене не було очікувань. Я критикую опозицію, від якої я хотів чогось більшого, аніж від влади"У початковій школі у мене була вчителька - садистка. Те що вона кончена садистка, яку на гарматний постріл не можна було підпускати до дітей, і яка виклала собі шлях до пекла сотнями скалічених доль, я зрозуміла значно пізніше, уже у дорослому віці. А тоді це сприймалося як норма, ми у цьому жили.У першому класі, тобто у перший рік навчання, коли ми тільки вчилися писати палички і гачечки, вона чомусь заявила, що я погано стараюся. Що з моїм потенціалом я можу більше і краще. І тому за кожну помилку вона буде мені ставити одиницю. (Тоді у початковій школі ставили оцінки). І так і зробила. За кожну кривульку у перших прописах я отримувала одиницю. Це закінчилося погано для мене, першим нервовим зривом у сім років. Мене обсипало червоними плямами по типу псоріазу, які страшенно свербіли. Звісно, я на все життя отримала страх перед помилками, і досі все нове роблю, долаючи і ламаючи себе, на кожне рішення витрачаю значно більше душевних сил, ніж нормальна людина. Звісно, я вразлива перед нарцисами, психопатами і маніпуляторами, це все звідти, з початкової школи. Ну і так, у мене жахливий почерк, усі хто брав автографи, це знають. Галино Степанівно, будь ти проклята, стара совкова вівчарка.Але повернімося до відомого політолога із завищеними претензіями. Ваша позиція ница, боягузлива і дуже несправедлива. Я розумію, що вам страшно. Всім страшно, у такі часи живемо. Але ж ми себе оцінюємо за тим, як ми долаємо цей страх, правда? Принаймні, у глибині душі ви все розумієте. А депутатам, партійцям і активістам ЄС можу тільки подякувати. За ці роки ви зробили значно більше, ніж можна було очікувати з тими обмеженими ресурсами і важелями впливу, що у вас є. Ви маленька когорта між нами і прірвою. Найбільша несправедливість у тому, що ваші досягнення привласнять собі ті, хто зараз рвуть вам ноги, прикриваючись високими стандартами.