«Нехай спочатку запанують спокій і однодумність усередині самої православної пастви»

Лист преподобного Паїсія Святогорця від 23 січня 1969 року, адресований архімандриту Харалампію Василопулосу для публікації в газеті «Православна преса» («Ορθόδοξος Τύπος»), про помилкові дії (екуменізм) Константинопольського патріарха Афінагора (Спіру; 1886–1972).

«Шановний отче Харалампію!

Бачачи велике сум’яття, що відбувається в нашій Церкві через різні екуменічні рухи (прагнення до об’єднання), а також через контакти Вселенського Патріарха з папою, я вражений глибоким болем як Її чадо. Вважав за добре, окрім своїх молитов, послати й цю малу нитку (яка є в мене, бідного монаха), щоб і вона послужила для зшивання багаторазово розірваного одягу нашої Матері. Прошу у всіх прощення за дерзновення писати про те, в чому я не є ані святим, ані богословом.

Думаю, всі мене зрозуміють: те, що я пишу, — не що інше, як мій глибокий біль через ту лінію поведінки і ту світську любов, яку виявляє, на жаль, наш отець, пан Афінагор.

Як здається, він полюбив іншу, сучасну жінку, яка називається Папістською (Католицькою) церквою, тому що наша Православна Матір не справляє на нього жодного враження, будучи надто скромною. Ця любов, що прозвучала з Града (Константинополя), знайшла відгук у багатьох його чад, які живуть у містах. Утім, це і є дух нашого часу: щоб сім’я втрачала свій священний сенс від такого роду закоханостей, мета яких — розділення, а не союзи.

Саме з такою приблизно світською любов’ю наш Патріарх доходить до Рима. У той час як йому належало б виявити любов насамперед до нас, своїх чад, і до нашої Матері Церкви, він, на жаль, послав свою любов дуже далеко. Наслідком стало те, що він заспокоїв усіх світських людей цього світу, але абсолютно проігнорував і ввів у велику спокусу чад православ’я, які мають страх Божий.

Зі смутком мушу написати, що серед усіх екуменістів («прихильників об’єднання»), яких я зустрічав, я жодного разу не бачив, щоб вони мали хоча б краплю чи крихту духовності. Зате вони прекрасно вміють говорити про любов і єдність, хоча самі не з’єднані з Богом, тому що не полюбили Його.

Хотів би смиренно попросити всіх наших духовних провідників (патріархів і єпископів) не поспішати з об’єднанням, надавши цю справу авторитетним богословам. Також хочу сказати, що ті, хто нерозсудливо заявляють, нібито «православ’я має недоліки і потребує доповнення з боку Заходу» або «папа — великий святий», — такі люди завдають величезної шкоди Церкві. Подібні заяви ранять серця віруючих.

Давайте молити Бога, щоб Він просвітив усіх нас, включно з нашим Патріархом Афінагором. Нехай спочатку запанують спокій і однодумність усередині самої православної пастви. І лише якщо інославні щиро побажають прийняти Православний Догмат, тоді можна буде думати про якесь об’єднання.

Ще раз щиро прошу прощення у всіх за те, що дерзнув написати. Я простий монах, і моя справа — намагатися скинути із себе стару людину і допомагати Церкві молитвою. Але оскільки до моєї келії дійшли ці сумні звістки, мені стало дуже боляче, і я написав те, що відчував.

З великою повагою до всіх,
Паїсій, монах».

Взято з фб сторінки архієпископа Іони, грецький оригінал: https://www.impantokratoros.gr/geronpaisios-athinagoras.el.aspx

НТП