У Різдві немає нічого поганського. Ні у ялинці, ні у колядках, ні у перевдяганнях, ні у танцях чи святкуваннях. Самі подумайте, для чого поганам прославляти Різдво нашого найсолодшого Ісуса? Це усе частини святкування християнського свята. Зрозуміло, є різниця між цими святкуваннями, щось вище - щось нижче. Вертеп не потрібно проводити прямо у Церкві - Різдво уже проповідували на святій Літургії. Так само пісням і танцям не місце у Святому храмі. Але це не означає, що цьому немає місце у святі чи що вони погані. Зовсім ні, ми маємо прагнути повного суспільного життя, де є місця, де можна поколядувати і показати дійство. Ми не ставимо шопку на престол, але можемо поставити її на міській площі. Ярмарок чудовий, але він не має бути в самій церкві.З іншого боку, безкінечні розмови про “поганське Різдво” спричиняються певним трендом до індивідуалізації та моралізації християнства. Християнство у цьому мисленні є виключно етичним та моральним, отже усе поза цим є підозрілим, а отже “поганським”. Ритуал стає підозрілим, бо за цим мисленням християнство має відходити від ритуалу. Звідси постійне бурчання, коли люди святкують. Ясно, це зовсім не так і усе добре належить Христу. Йому належать ялинки, святкове освітлення, колядки та веселощі, Йому належить радість, врожай, плодючість та краса, Йому належить відновлення природи та весна, Йому належить свято, смажений кабанчик, курка з майонезом, кожна усмішка та тепло Різдва. Що належить ворогу? А нічого йому не належить. У цю різдвяну пору нехай біси йдуть до біса. Слава Христу навіки!