✙ НТП ✙ | Автор архімандрит Феогност, переклад НТП:Чому літературні неузгодженос...

Автор архімандрит Феогност, переклад НТП:Чому літературні неузгодженості в Євангеліях не підривають істинну віру в Христа?Отже, біблійна критика підважила переконання багатьох «віруючих» в ідол «Священного Тексту» і ці люди, які ніколи не знали Живого Христа, кинулись в безодню безбожності. Але чому всі численні наукові дослідження Біблії не можуть підірвати віру розумної людини? Згадаймо одну історичну деталь: Ісус за життя нічого не писав і Його справа не була пов'язана з формуванням доктрини. Християнство виникло як релігійна подія в момент потрясіння, а не як «віровчення»! Потрясінням було щось, що пережила спільнота (а не кілька екстатиків) після смерті Ісуса. Ця Подія виявилась настільки приголомшливою і реальною (попри свою нереалістичність), що в самій цій Події Воскресіння і П'ятидесятниці постала Церква. Чим вона жила? Писаннями? Ні ж бо! Вона, звісно, читала певні книги — книги тої традиції, яка її виховала до пережитого Потрясіння. Але книги були не головним. Вони були переферією. Центром була сама подія. Вона передавалась в досвіді (!) Хрещення, зіслання Духа, Євхаристії, служінні новозавітного апостольського Священства! Якийсь час (до того ж найбільш насичений час) Церква жила без новозавітних Писань, а «на дозвіллі», та й то — радше в місіонерських цілях серед своїх одноплемінників — перші християни займались «споглядально-мідрашним» прочитанням Писань Ізраїля! Причому, читали все підряд! І всілякі апокрифи, фентезі і трилери тої епохи! І філософські трактати! І мудрість народів! І все це «вчитували у Христа». А потім уже, в світлі цього споглядально-мідрашного мислення, вони почали «розписувати історію Ісуса». Так, за основу було взято «Щоденники галилейських супутників» Ісуса. Але ці щоденники читалися вже в світлі постпасхального досвіду! А отже весь час «уточнювались деталі». Та ж хіба ми свою біографію не так само пишемо? Хто з нас не вів щоденник в шкільні і студентські роки? І хто потім не переписував його (щось вилучаючи, щось подаючи під іншим кутом)? Розуміння, сенси впливають на те, як ми описуємо історію.Таким чином, перша спільнота учнів пережила приголомшливий досвід, який був якою мірою парадоксальним, такою ж і реальним. І саме цей досвід передається Церквою в Живому Переданні — передається Живий Христос, передається благодать Духа Святого, передається любов Отця! І цей досвід і зараз передається в Хрещенні, Миропомазанні, Священстві, монашому постригу! Цей досвід і зараз актуальний в Євхаристії!Євангельські тексти це лише посудини, в які кладуть ці скарби. Посудини потрібні, проте самі вони — не скарб! Вони лише посудини Скарбу! Літературна і історична критика можуть показати «тріщини» в посудинах, місця, де протікає, сліди інтелектуальної недосконалості авторів і печать когнітивної культури певної доби. Та ця критика не здатна поставити під сумнів Живого Христа! Не здатна спростувати Воскресіння (не розповідь про нього, а саме його подію). І доказом (точніше — свідченням) Воскресіння є для нас Дух Отця нашого Небесного, даний нам в Сині Його! Христос Воскрес! І про цю Істину свідчить Дух Святий в нашому дусі!