Я таки закинула "Були в мережі одночасно" на третині, але це теж було корисно - бо я тепер знаю, що мені треба від ромкомів, а що категорично ні. Що мені тут не зайшло: 1) Головний герой - максимально неприємний (як на мій смак) тіп. Він тут поводиться і мислить як підліток, що не вийшов з пубертату у свої приблизно 30. Не розумію, як я можу щось відчути до такого типажу, якщо він з тієї категорії людей, від яких я перейшла б на іншу сторону вулиці. Наприклад, між іншим нам розповідають, що у нього є близька подруга ще з універу, яка в нього закохана. Софія зізнавалася мені в коханні за останні чотири місяці так часто, що навряд чи ці рази можна перелічити. А я стільки ж разів їй пояснював, що між нами нічого не буде. І, можливо, це б діяло, аби я контролював свій член у ті вечори, коли ми напивалися і вона тягнула мене в ліжко. 😐А потім ось вам діалог з цією самою дівчиною. Це говорить вона, коли він сказав, що почав з кимось зустрічатися: — І яка вона? Струнка, вродлива. Може, трахається краще за мене? Тільки не кажи, що краще, бо я не повірю, Марку. Я знаю абсолютно всі методи тебе задовольнити так, щоб ти вранці рухатися не міг. Чим вона краща? Розумніша? Успішніша? Я тобі можу дати все! Хочеш — гроші, хочеш — турботу. Я знаю всі твої смаки, кожен твій рух, кожну звичку! Я...— Але ти — не вона. Розумієш? Я вже говорив, що не буду з тобою, як би ти цього не хотіла. Бо не хочу бути з тобою. Пробач.— Блядь, Марку! Ти готовий бути з якоюсь повією, яка надсилає тобі свою пизду на фотках? Пофіг, яка вона, головне, щоб не я? Ти ненормальний! По-перше, тут мені дивно, що авторка-жінка отак змальовує жінок. Бо виглядає як вологі мрії чувака, який хоче, щоб перед ним принижувалися. По-друге, я ніяк не можу відчути будь-які мурашки до чоловіка, який на отакому рівні будує стосунки з людьми. Це щось зовсім з іншого світу, дуже далеке від мене. Ось як описується сцена їхньої першої зустрічі з головною героїнею наживо. Це його думки: Вона висока і нетендітна, як мені чомусь здавалося. Хоча бачив її розкішну дупку на фото, і вона була соковита. Ох, я просто марив ляснути по ній. Але в купі не очікував, що вона неструнка, як усі ті, з ким я раніше зустрічався. У неї широкі стегна і невеличкий животик та пухкі щічки. Друге підборіддя невиражене, але очевидно, що вона не надто париться за калорії. І після такого я маю відчувати до нього якусь симпатію? 🤔Ну і вислови типу Моє бажання насолодитися нею поки що ставить мене раком. Ну нє, дякую. Ще мене тут дуже смущає, що тридцятилітня жінка переписується з якимось чєлом, якого ніколи не бачила (бачила тільки шматочок його фото в профіль) та надсилає йому свої еротичні фото, описує всі відверті бажання, а потім ще купує вібратор, щоб він ним керував. Звучить максимально небезпечно і дивно - може насправді по той бік екрана 70-річний дід? 🤮Далі був гумор типу як героїня на роботі вставляє в себе вібратор, а оцей чел ним керує, і вона намагається стримуватися. А потім втамовує свою жагу з майже рендомним колегою, бо пріспічіло. Мда. На цьому місці я це кинула. Нічого не маю проти тих, кому таке заходить. Це певний тип літератури, який певно теж має бути на ринку. Але для себе зрозуміла, що щоб я могла читати ромком, в ньому мають бути симпатичні, дорослі та приємні герої, до яких я можу емоційно під'єднатися. Які адекватно й етично поводяться з іншими людьми та будують стосунки трохи серйозніше, ніж на рівні "гиги, я марив ляснути по її соковитій дупці". Де є повільне горіння, доторки і оце от все. А сцени 18+ не настрибують з нічого. А ще мені потрібні внутрішні переживання, зрозумілі конфлікти, а не проблеми на рівні "мене призначили керівницею проекту, я дупля не відбиваю, що робити, але краще вставлю в себе вібратор на робочому місці" 😐 Повторюся з попреднім постом - я надто стара для такої фігні ( #непозбувний_відгук