Повчальний текст про віру, стратегію, коротку пам'ять, візію майбутнього і те, що мені теж хочеться вигуляти біле пальто, блогірка я врешті-решт чи ні?Присвячується черговим воланням про те, що Україну змусять до ганебного миру, от минулого разу прогнозували це на вересень, а тепер вже точно в жовтні все буде.Чи пам'ятаєте ви таку женщіну, як Юлія Навальна? А пам'ятаєте, вона нещодавно виступала дето і заявила про те, що деколонізовувати Росію неможливо і негуманно, бо єдіний мовно-культурний простір? І як її ще нахуй слав весь цей простір від Кавказу через Башкирію до Бурятії?А тепер зробимо крок назад і повернемося у 2022 рік.У 2022 році всі напружено шукали відповіді а шо ж нам робити з Росією, якщо Україні раптом вдасться перемогти? Ідея деколонізації, розпаду на суверенні республіки (з кривавими подробицями на смак промовця) була не те щоб непопулярною, але серйозні дорослі люди сприймали її максимум як жарт. Питали: "Ну ок, посміялися, а які у вас реалістичні ідеї?". Опонували концепції деколонізації Росії приблизно тими ж аргументами, що й Навальна цьогоріч: там нема ніяких національних рухів, вони всі вважають себе росіянами, Росія ніколи не зруйнується, не заколисуйте себе оптимізмом. Україна має запропонувати союзникам візію того що робити з Росією, ну але ж реалістичну, а не оцю вашу деколонізацію.Минуло два роки.Різні поневолені народи Росії формують добровольчі підрозділи у складі ЗСУ. Навіть карели, хоча скільки там тої Карелії і населення в ній, угу.Лідорка російської опозиції (ну, яка антропологічна катастрофа, така й опозиція), на яку після смерті її чоловіка Захід перевісив свої надії на "перезавантаження стосунків з Росією" стурбована ідеєю деколонізації настільки, що витрачає цілий публічний виступ, аби її заперечити. А пересічні представники тих неіснуючих національних рухів, виявляється, достатньо усвідомили себе щоб принаймні нахуй її послати.Ідея деколонізації Росії обростає м'язами і судинами попри заклики подивитися в очі реальності і прийняти гірку правду.Бо окрім ситуативних реакцій і панічного "Ааааааааааа!" існує ще й стратегічне планування. І хай небездоганно, але Україна таки працювала в цьому стратегічному напрямку щонайменше з того далекого зараз 2019 року, коли спікер українського парламенту був присутнім на інавгурації інязора ерзянського народу.Політична стратегія, навіть українська, буває довшою за місяць чи рік.