Мистичеський мечУ п'ятницю зібрались, значить, ми у цирк на програму Майнкрафт. Ярик узяв із собою поролоновий майнкрафтівський меч. Але так, як до цирку ми планували йти увечері, то меч поїхав спочатку до школи, а вже звідти - до цирку.Ми сідаємо у битком набитий трамвай і єдине, про що я думаю - як доповзти вгору по Бульварно-Кудрявській з ноутбуком, Яриком у одній руці та мечем у іншій. Ярику поступились місцем, от і добре, проблемою менше. Я собі стою втикаю у телефон, поки дитина щасливо сидить.Виходимо ми з трамваю. Переходимо дорогу. І тут мама року питає: "Ярику, а де твій меч?". І все це, щоб побачити на обличчі у дитини гримасу суміші переляку, суму, втрати і здивування.Виявилось, меч Ярику заважав (!), тому він запхав його позаду свого сидіння і благополучно про це забув.Розумію, що меч поїхав кататись без нас. Номер трамваю я, звичайно, не запам'ятала - та що номер, я навіть не звернула увагу, якого він кольору. Добре, що Ярик згадав: трамвай був СИНІМ. Матюкаючись по себе, розумію, що а) цей довбаний меч купувався на мої гроші, а я жаднюга б) треба продемонструвати дитині, що труднощі треба долати, а не сідати і плакати. Тож ми вирішуємо чекати СИНІ трамваї, які будуть їхати назад, заскакувати всередину і шукати меч. Навіть вирахували, де саме треба заскочити, щоб одразу вискочити.Уявляю картину очима водія трамваю: на станції стоїть женщина з навіженим виразом обличчя і малий. Вони забігають у салон, пробігають до певного крісла, і з криками "нема!" кулею вибігають із салону. Весна, загострення, ну буває.Загалом, мистичеський меч знайшовся у третьому за рахунком синьому трамваї, ми майже не запізнились до школи і на виставу пішли з повним комплектом реквізиту.Але більше меч ми з собою не братимемо.