Думки вголосВідомо, що головною скрєпою в РФ є тема побєдобєсія, вєлікой отєчєствєнной і відповідного антуражу, з немовлятами у папахах і візочками-танками "на Берлин!". І якщо у 2000х роках це гармоніювало із ностальгією за "стабільними" радянськими часами та відчуттям життя у величній державі, яку всі боялися, то чим далі, тим більше цей наратив тхнув нафталіном. Свідки війни майже відійшли, і все більше ставало очевидним, що державна ідеологія замість темного капіталістичного майбутнього пропонує світле комуністичне минуле.Аж поки російська пропагандистська машина не почала активно розкручувати тему "героїв сво". Не знаю - чи задумувалась глорифікація учасників завоювання України із самого початку, чи ця ідея не формувалась на ходу, щоб додатково мотивувати русскіх іти на війну, не дивлячись на колосальні втрати у м'ясорубках. Але факт - героїв Другої світової у масовій свідомості методично замінюють новопреставлені герої сво. Замість дідів на палках опинились брати, чоловіки і батьки. Героїчний міт росіян "омолодився". І зрозуміло, що переважна більшість русскіх воює, щоб закрити мікрокредити і купити собі айфон - про "захист від неофашизму" серед мотивів не йдеться. Тим не менш, нові персонажі на патичках можуть підлити трохи свіжого бензину до згасаючої головної скрєпи.Але от що робити тим анклавам русского міра, які не беруть безпосередньої участі у війні? Як-от моє улюблене Придністров'я. Місцева "влада" впритул не помічає російсько-української війни. У "офіційних" медіа у складній економічній ситуації винувата погана Молдова, Росія ж виключно хороша і велична, а України... нема. От нема і все. Зате є весь набір "мультикультурності", шаровари-віночки-борщ-казакі, і, звичайно, вся дєдивоєвальна риторика (пам'ятаємо, це головна скрєпа русского міра). І...європейське майбутнє. Бо економіка Придністров'я все менше залежить від Росії (привіт, енергетична криза 2025), молодь вчиться у Молдові чи Румунії, спортсмени здобувають медалі під молдовськими прапорами, а не придністровськими. Русскій мір тут не пропонує жодного величного майбутнього - тільки минуле. І ставати новими жителями палок придністровці не хочуть - і саме тому "не помічають" війни. Банальний висновок, але майбутнє Придністров'я залежить від результатів російсько-української війни. Але ставати її безпосередніми учасниками жителі русскомірного анклаву бояться набагато більше, ніж "кривавого Кишинівського режиму".