Цитата із книги Джона Буньяна "Подорож пілігрима"Історія наступна: головний герой побачив, що місто, де він проживав, має багато зла і не доброго, і скоро буде знищене. І все думав, як йому вибратись і врятуватись. Тоді Господь прислав йому запрошення в небесне місто. Але дорога туди виявилась непроста, як і часто буває непростим життя християн. Його спіткали різні труднощі, але завжди була підтримка.І ось дуже хвилюючий момент - коли він прийшов до хреста, на якому розіп'яли Ісуса (в книзі все буквально вказано, але це все образи того)…І от бачу я, що він знову крокує дорогою. По обидві сторони її тягнулися високі стіни з назвою, що вселяла надію – Порятунок. Християнин поспішав, але тяжкий тягар на спині стомлював його і заважав йти. Йшов він не зупиняючись, поки не дійшов до підвищення, на якому стояв Хрест.Трохи нижче була могила. Щойно Християнин підійшов до хреста, тягар його став неначе відділятися від спини, потім він звалився, покотився до відкритої могили і впав у неї. Більше цього тягаря я не бачив. Християнин зрадів і з тріумфом у серці вигукнув: “Його страждання дарували мені спокій, а смерть Його подарувала мені життя!”. Довго стояв він, повний нерозуміння і здивування – яким чином один лише погляд на хрест миттєво позбавив його від цього тягаря? Невідривно вдивлявся він у хрест, і сльози радості і вдячності текли з його очей...Смерть та воскресіння Ісуса Христа справді дає нам життя.І Бог дарує нам його. Наше завдання - прийняти.@notes_christian