Слова, що єднають: від бомбосховища в Ніжині до стіни в Харкові 💛💙Харків і Ніжин - два дуже різних, але в чомусь напрочуд подібних міста. Один - великий динамічний мегаполіс, інтелектуальний центр сходу України. Інший — затишне камерне місто на півночі, з історією, що дихає з кожної вулиці. Але обидва - живі, щирі, українські до глибини серця. Ще їх об’єднала поезія.На стіні харківського кафе I-Fresh по вулиці Сумській написані вірші, що народилися в бомбосховищі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя - в серці студента Віталія Лісовицького:✍️"Одягай найтепліші штаниБо в підвалі померзнуть ногиЯ любив тебе ще до війниІ скажу про це в день Перемоги..."Ці рядки не залишають байдужим жодного, хто їх читає. Вони - про любов і холод, про війну й надію, про тремтливу людяність, яка вистояла серед страху. До сліз…🫶Фото цього напису зробив харків’янин. Його розмістила у соцмережах Олена Маленкова - донеччанка, письменниця, яку глибоко зворушив цей вірш. Так слова, що народилися у підвалі під час тривоги, пройшли крізь серця людей з різних куточків України - з Ніжина, Харкова, Донецька - і з’єднали їх у спільному відчутті болю, пам’яті й любові.І Харків, і Ніжин - міста, в яких б’ється серце країни. Вони дихають мовою, піснею, болем і світлом. І навіть у темряві підвалів та шумі вибухів народжується щось вічне - слово, що об'єднує.Джерело: Ніжинська міська рада