Вистава "Ніжинський інвестиційний рай": за лаштунками нашої громадиВи наївно думали, що аукціон у нас — це прозорі торги? Облиште ці ілюзії. Це витончений багатосерійний трилер, де роль головної жертви відведена бізнесмену, а сценарій пишуть у кабінетах "земельних богів".Схема працює як швейцарський годинник, змащений вашим терпінням. Приходить прохач: "Хочу, — каже, — ділянку, буду виробництво піднімати, податки платити". Йому лагідно посміхаються: "Звісно, дорогенький, підготуємо, винесемо на сесію...". І тут вмикається режим "Золота рибка залягла на дно". Про вас просто "забувають". Місяць, два, пів року — тиша така, що чути, як росте бур’ян на тій самій ділянці.Коли ви, змучений чеканням, починаєте оббивати пороги, вас відправляють у "свята святих" — до земельного відділу та голови комісії. Там починається справжній психологічний тренінг: вас «маринують» до стану повної готовності, поки ви нарешті не зрозумієте: без "утюга", "фірмового чайника" чи пухкого конверта колеса цієї машини не крутяться. Тільки-но гаманець заявника відчутно схуд — о диво! — лот миттєво вилітає на аукціон. Але стережіться: якщо раптом (не дай Боже!) торги виграє хтось "чужий", систему переклинює, і результати скасовують через "технічну помилку". Бо земля/майно в нас — як родинний кришталь: тільки для своїх або для тих, хто добре "заніс".Але буває інакше. Не встиг оком кліпнути, як лот на аукціоні. Але то для перевірених "інвесторів", тих хто вже ...І все це відбувається під "всевидячим оком" керівництва. Контроль такий, що миша не проскочить без відкату.А тепер — фінальний акт! Увечері ті самі "діячі", щойно перерахувавши вміст конвертів, виходять під камери місцевого ТБ. З патріотичним вогником в очах вони пафосно віщають: "Наша громада — лідер за інвестиційною привабливістю! Ми створили максимально сприятливі умови для бізнесу!".Тільки от біда — ці "сприятливі умови" чомусь не перетворюються на робочі місця. Поки чиновники "утрясають" питання по пів року, реальні інвестори розвертаються і йдуть до сусідів. А наші люди продовжують пакувати валізи та їхати на заробітки в Польщу чи до столиці, бо в рідній громаді працевлаштуватися можна хіба що в той самий земельний відділ — якщо, звісно, знайдете, чим "зайти".Зате звіти красиві, кишені повні, а порожні ділянки заростають лопухами під пильним наглядом "батьків громади". Стабільність!Віталій Кубрак