Батальйон спеціального призначення «Донбас» 15 Слов’янського полку НГУ має кваліфікованих пілотів і «ескадрилью» різних типів БПЛА для виконання найрізноманітніших бойових задач. Усе ж, її основою лишається цивільний квадрокоптер DJI Mavic 3.Переважно мавіками здійснюється виявлення цілей біля лінії зіткнення і скиди невеликих «подарунків» на позиції ворога. Більшість таких відео, які ви могли бачити в нас на сторінці, зняті саме мавіками. Завдяки цим невеликим літальним апаратам наші піхотинці знають, де планується ворожий штурм, артилеристи наводяться на ворожу техніку, спалюючи її на мільйони доларів.Однак, мавіки іноді пошкоджуються та втрачаються. На двох фото наприкінці посту ви можете бачити апарати, які долетіли на базу, не дивлячись на пошкодження, але є і ті, які не повертаються.Зараз ви можете допомогти нашому батальйону парочкою мавіків. Залишилося менше половини необхідної суми, щоб ці пташки полетіли виконувати бойові завдання.Банка:https://send.monobank.ua/jar/5ScjGLXux6
Рік тому, в ніч з 28 на 29 липня, росіяни вчинили один із найжорстокіших злочинів, скоєних ними за 9 років війни проти України.Криваві звірства в Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах, де окупанти влаштовували геноцид, вбиваючи українців, знущаючись над честю та достоїнством нашого народу, відкидаючи будь-які закони та звичаї ведення війни й норми людської моралі, шокували весь світ. Коли здавалося, що більш ницого та підлого вчинку здійснити неможливо, ворог підірвав полонених бійців «Азову» в Оленівці.За кілька днів до теракту окупанти навмисно, знаючи, що саме вони готуються зробити, перевели частину полонених в окреме приміщення. В ніч на 29 липня цей ангар за секунду став братською могилою для 53-х азовців. 130 отримали поранення.Тієї липневої ночі вони спали. Беззбройні. В очікуванні на обміни, які були обіцяні та гарантувалися третіми країнами й міжнародними організаціями.Пройшовши криваві бої в Маріуполі, виконавши наказ і врятувавши Україну, вони були підступно вбиті уві сні. Ворогам не вдалося перемогти їх на полі бою, навіть маючи абсолютну перевагу в озброєнні та живій силі. Свою ненависть, злобу та безсилля вони вимістили на людях, котрі не могли захистити себе та дати відсіч.Сьогодні Україна згадує кожного, хто загинув тієї страшної ночі. Ми — пам'ятаємо про них завжди. Ця пам'ять живе в кожному нашому пострілі, в кожному залпі, в кожній атаці. І вони живуть в них.Помстити смерті наших побратимів, повернути тих, хто досі лишається у полоні, та звільнити Україну від кривавого московського терору — справа честі.За жорстоке, цинічне та демонстративне вбивство полонених азовців в Оленівці неодмінно буде покарання.Не всі винні в організації та здійсненні цієї показової страти постануть перед судом. Багато з них до нього не доживуть.
Рівно 9 років тому «Азов» звільняв Маріуполь від проросійських сепаратистів, які понад місяць тероризували місто, намагаючись встановити у ньому свою злочинну владу.13 червня 2014 року, без достатньої кількості озброєння, ще не маючи необхідного рівня підготовки, добровольці тоді ще батальйону «Азов» разом з іншими підрозділами Збройних сил штурмували місця зосередження терористів в захоплених ними адмінбудівлях та підняли над містом український прапор.Відтоді Маріуполь став для нас справжнім домом. Домом, який ціною життів своїх бійців «Азов» захищав 8 років.У 2022 році Маріуполю судилося стати щитом, який майже три місяці прикривав собою Україну. Найкращі воїни віддали свої життя, аби ворог не зміг стрімко просунутись далі.Окупантам вдалося захопити Маріуполь, лише стерши його з лиця землі, перетворивши місто на суцільну руїну, знищивши тисячі його мешканців. Зараз, як і у 2014 році, «Азов» на передовій, в самому епіцентрі доленосних для України подій. Крізь вогонь йде вперед, у кривавих боях звільняючи українські населені пункти.13 червня 2014 року — перша сторінка в славетній історії нашого підрозділу. Перша, але далеко не остання. Сьогодні, прямо в ці хвилини, азовці на фронті в надскладних умовах своїми потом та кровʼю пишуть нову історію. Окупанти будуть знищені. Над Маріуполем знову замайорить синьо-жовтий прапор свободи. «Азов» повернеться додому.
Другий випуск відео-рубрики «Азовці PRO» вже на нашому YouTube-каналіБойові медики «Азову»: головний сержант Асан «Хасан» Ісенаджиєв, старший сержант Олександр «Ріп» Бойко, старший сержант Олександр «Міпо» Івлєв та запрошена гостя з волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри» Ріна Резнік, відповідають на питання щодо особливостей та нюансів роботи військових медиків.Які існують напрямки діяльності медиків у війську? Як зберігати концентрацію на полі бою? Що відчуває медик, коли надає першу допомогу ворогу? Як відрізнити неякісний турнікет від оригіналу? За якими протоколами медики проходять навчання, та які джерела інформації гості випуску рекомендують для базової підготовки?У новому випуску «Азовці PRO» бойові медики відповідають на ці та інші питання та діляться своїм досвідом надання допомоги на полі бою.Дивіться на нашому YouTube вже зараз та підписуйтеся на канал.__________________________Бригада «Азов» продовжує набір до своїх лав. Крім добровольців в бойові підрозділи та спеціалістів в служби забезпечення, потрібні також і медики. Анкета для вступу на сайті www.azov.pro
Сьогодні, 5-го травня, ми відзначаємо 9-ту річницю від дня заснування «Азову». Підрозділу, який звільняв Маріуполь, Широкине, Павлопіль, Комінтернове, Лебединське. Бився в Іловайську, Мар'їнці, Красногорівці. Постійно виконував завдання із контрбатарейної та контрснайперської боротьби на фронті. 8 місяців обороняв Світлодарську дугу. 86 днів тримав оточений ворогом Маріуполь.Рік тому вороги ховали «Азов». Впевнені в тому, що підрозділ, від однієї назви якого у них роками виступав холодний піт, ось-ось зникне назавжди під руїнами «Азовсталі». Проте вони раділи завчасно.«Азов» не тільки не зник, але став ще сильнішим, досвідченішим та загартованішим. Ми зростаємо, набираємо нових бійців, відточуємо навички і не збираємось зупинятись.Командування бригади вітає з цим визначним днем весь особовий склад, а також усіх колишніх бійців «Азову», які сьогодні служать в інших підрозділах українського війська, і знищують противника на найгарячіших напрямках фронту. Це свято й кожного з них.У в'язницях ворога досі знаходяться понад 700 азовців. Тих, хто, боронячи Маріуполь, відтягував на себе сили противника від Києва, Харкова, Миколаєва. Хто з вкрай обмеженим боєкомплектом, без медикаментів та їжі продовжував нищити окупантів. Хто рятував життя в підвалах «Азовсталі». Хто бився до кінця і виконав наказ.Кожен із них — частина нашого серця. Нашої родини. Нашого братерства. І кожен із нас нині тримає свою ділянку фронту, виконуючи поставлені завдання, заради них. Заради тих, хто не може сьогодні стояти з нами поруч в одному строю. Хто не може привітати побратимів та отримати привітання від рідних. Без них цей урочистий день має гіркий присмак.Але для сміливих, справжніх та вірних, котрі обирають честь та мужність, завжди приходить новий світанок.Світанок свободи, окроплений кров'ю воїнів, які віддали свої життя за те, щоб інші могли побачити ці перші промені сонця над вільною Україною.Так буде. Ми повернемо наших братів та сестер з полону. І святкуватимемо разом.9 років «Азову». Лише світає.
Рік тому відрізані на правому березі Маріуполя сили «Азову» і суміжних підрозділів морської піхоти здійснили прорив на «Азовсталь».Ворог постійно завдавав артилерійських ударів по єдиному мосту, яким можна було дістатись «Азовсталі». Частина бійців «Азову» змогли прорватись по мосту під пекельним вогнем противника. Інша — переправлялася по воді на човнах та вплав.Під шквальними обстрілами, не залишивши напризволяще своїх поранених побратимів, азовці евакуювали їх, ризикуючи життями. Втрачаючи життя.15 квітня — чорна сторінка в історії «Азову». Тоді полк втратив багатьох славних бійців. Справжніх воїнів. Безстрашних та відданих Україні.Проте, ця чорна сторінка осяяна подвигом. Подвигом самовідданості, мужності та вірності. Ніхто і ніколи не зітре його з історії. Наші побратими, які загинули під час прориву, назавжди в нашій пам'яті. Головне завдання «Азову» — не зганьбити їх чин. Не зганьбити пам'ять тих, хто поліг у жорстоких битвах з окупантом до них, і тих, хто загинув після. Гідно продовжити спільну святу справу — визволення України, і довести її до кінця.Лиш тоді, коли будуть покарані всі кати українського народу; коли додому з полону повернуться всі наші брати; коли останній клаптик української землі знову стане вільним — тільки тоді ми зможемо сказати, що цю справу завершено. Їхню справу. Нашу справу.
Нам вдалося провести черговий великий обмін полоненими. Повертаємо додому 100 наших людей - це військові, моряки, прикордонники, нацгвардійці. Серед них є оборонці Маріуполя, «Азовсталі», Гостомеля. Деякі люди отримали серйозні поранення, мають захворювання. Зробимо все необхідне, щоб кожен з них отримав всю необхідну допомогу. Завдання Президента Володимира Зеленського - повернути всіх наших людей. Для нього це питання є ключовим і одним з пріоритетних. Такі дні, як сьогодні, можна охарактеризувати цитатою італійського проповідника Франциска Ассізького: «Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо. І ви раптом виявите, що робите неможливе». Це був непростий обмін, і я вдячний всій команді, Координаційному штабу з питань поводження із військовополоненими за те, що кожен робить те, що часто багатьом може здаватися неможливим. Робить свою роботу, дуже важливу сьогодні. Особливо радий повідомити чудову новину про обмін родичам звільнених з полону людей. Вони довго чекали своїх чоловіків, жінок, батьків вдома. Очікування - це завжди дуже складний та нервовий процес. Наші - вдома. І ми повернемо всіх. Бо люди - головна цінність України.
