“Що можуть зробити дорослі: прості кроки для підтримки ” 💛Українські діти сьогодні дорослішають швидше, але це дорослішання болісне.Вони надто рано вивчили слова, які ніколи не мали б звучати в їхньому дитинстві: “окупація”, “розлука”, “приліт”, “загибель”.З дитячого садочка вони вже вміють швидко вдягатися, мовчки шикуватися і рахувати сходинки до укриття.Та дитяча психіка не має міцної броні.Ніхто не знає, що стане для дитини тим болісним тригером: звуки, плач, крик, фотографії, відчуття безпорадності або самотності.В одну мить дитина може завмерти, а вже за секунду — вибухнути криком, сльозами, агресією чи панікою. Це мова болю, коли тіло пам’ятає страх.В таких умовах дітям потрібна психологічна підтримка від дорослих (батьків, вихователів, вчителів) 🤝Коли в дитини страх:дихайте глибоко й рівно, попросіть її дихати в одному з вами ритмі;якщо дитина плаче, не забороняйте їй плакати. Скажіть: “Я з тобою”;якщо дитина говорить, слухайте її, висловлюйте співчуття: “Я теж боюся, це нормально”, “Ми впораємося”;якщо дитина дозволяє, обійміть її.Коли в дитини агресія:зведіть до мінімуму кількість людей навколо;дайте можливість дитині випустити емоції назовні;розрядіть ситуацію в ігровій формі.Коли в дитини істерика:залиштеся наодинці з дитиною у тихому місці;використовуйте спокійний, впевнений тон голосу;після істерики дайте дитині можливість відпочити.Коли в дитини панічна атака:попросіть дитину сісти, заземлитися та зосередитися на диханні;переключіть увагу, запропонуйте описати, що вона бачить і чує.Приділяйте увагу дітям, будьте для них прикладом стійкості і впевненості — і тоді вони почуватимуться у безпеці 💛Стаття написана психологом Єгором Гавриловим