Fuente
Ірпінська міська громада - новини | Він був людиною, за якою можна було слідувати в невідоме без страху. В...
404 Vistas/Alcance
2026-03-12 07:29
Mensaje №27866
🕊 «Він був людиною, за якою можна було слідувати в невідоме без страху. Він — справжній воїн світла, бо в темні часи добре видно світлих людей»Саме так згадують Максима Гарасименка його близькі.Максим Анатолійович народився в місті Міусинськ Луганської області. Там закінчив школу № 8 та Штерівський енергетичний технікум, а у 2008 році в Луганську — Східноукраїнський національний університет за спеціальністю «Інженер енергетичних систем». Із дитинства він був допитливою, розумною та вихованою дитиною, його обожнювали вчителі та рідні.Після навчання Максим переїхав до Ірпеня, який одразу полюбив як рідний. Обіймав керівні посади. Був головним енергетиком у будівельній компанії, генеральним директором ПрАт «СпецАвтобаза», а останні роки керував бізнесом із ремонту осель разом із найкращим другом.Жодна людина, яка потребувала допомоги, не залишалася поза його увагою. Максим завжди робив усе, аби підтримати тих, хто цього потребував. Під час окупації в Ірпені він допоміг молодій подружній парі з дитиною та двом дівчатам, Олені та Аліні евакуватися. «Завдяки тобі ми залишилися живими», — писали вони йому згодом. У квітні 2022 року Максим пішов воювати. Він узяв ініціативу у свої руки та створив підрозділ аеророзвідки 1-ї ОТБр ЗСУ. Сам набирав хлопців, виховував їх у дисципліні та професіоналізмі. Його підрозділ став одним із найкращих та найбільш ефективних, де бійці трималися разом, як єдина сім’я.Максим беріг своїх підлеглих, найважчі та найбільш небезпечні завдання часто виконував особисто. Для хлопців він був і командиром, і другом, а декому слугував за батька. Він мав здатність бачити в інших найкращі якості та надихати на зміни.Максим Гарасименко загинув 26 квітня 2024 року. Він до кінця проніс у собі світло, людяність та благородство, виконуючи своє призначення як справжній воїн світла.«Він із дитинства мріяв бути воїном і загинув як воїн, займаючись справою свого життя», — розповідають близькі. Повну біографію читайте ТУТГерою назавжди 39 років. У Максима Анатолійовича залишилася велика родина — мати, дружина Наталя, маленький син Тихон, сестра та племінники.🕯 Щоранку о 9:00 ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за волю України. Сьогодні ми згадуємо Максима Гарасименка. Вічна слава і шана!Джерело: ITVFacebook | Instagram