Перший робочий день лютого і вже є клієнтик новий…Коли було мені 10 років, у нас був сільський яблучний сад. Там росли смачнючі яблука “Білий налив”. Цей садок був на території розваленої птахофабрики і я їздив туди рвати яблука.Поряд з нашим селом є траса з Харкова на Ізюм і понад дорогою люди сидять і продають різні овочі, м’ясо, яйця, молоко і т.д..От я наривав дві “Барабашовські” сумки (це двовідерні сумки в клітинку) яблук та віз на продаж.Спочатку було страшно чи ніяково, коли зупинялися авто чи автобуси, виходили потенційні клієнти та питали, яка вартість яблук. Але з часом цей страх просто змінився на азарт. За отримані кошти я купував собі баночку згущеного молока та печиво “До кави” і так смакував це, що й не передати. На базарі бабусі - це досвідчені продавці, і у них були свої фішки: - хтось становиться перед своїми відрами, щоб покупець далі її товару не пішов та не бачив інші схожі, - хтось починає благати “ну беріть, дивіться, які гарні огірки”, - та всі були на 100% забобонними, якщо перша продаж провалилася (ти потягнувся за копійкою та не уступив), то цілий день просидиш та нічого не вторгуєш (зазвичай так і було),- хтось клав п’ять копійок під відро, щоб були продажі.Перші свої продажі робив без задумки абсолютно, продав - добре, не продав - погано (в мінусі та ще й все везти назад, а завтра це вже не перша свіжість яблук і відповідно, що 99% з таким товаром буде провальний і другий день).Так от, були дні коли продавав я свої дві сумки яблук і гарно себе почував, типу справився, день вільний. Але через тиждень одна з бабусь запитала: коли тебе чекати? (бо ми там гарно різались в дурня 3 на 3). Я кажу, ну все - я вільний, піду гуляти і займатися своїми справами. Вона каже: ти що дурень? Заплигуй на велосипед рви ще яблук. По-перше, не зупиняйся, коли пре, а по-друге, час яблук білого наливу орієнтовно ще тиждень і все, далі перестигнуть і лише коровам будеш збирати.Загалом, я спочатку віднісся до цих слів зверхньо та відповів: ні, день вільний! Але поки доїхав додому на велосипеді зрозумів всю суть її слів. Швидко поїхав нарвав ще дві сумки яблук, привіз і до вечора також продав їх.Далі я намагався продати якомога швидше і збавляв трохи ціну, аби тільки був об’єм продажів за день більший, ніж попередній і я так вийшов на 6 сумок на день. І як і казала та бабуся, сезон швидко закінчився, але після того я кожен рік до 16 років продавав яблука та і інші продукти з таким азартом.До речі, в перший рік, коли я почав “свій яблучний бізнес”, розповів однокласнику, що от продаю і маю свої гроші. Він попросив взяти його з собою. Домовились, що треба на базарі бути десь пів дев’ятої і тому рано треба встати, доїхати на велосипедах до саду, нарвати яблук та приїхати на базар. Він погодився.Я приїхав о 7 і ледь його догукався, він вже мав менше бажання ніж вчора. Ну добре, поїхали, приїхали до саду та я поліз на дерево якнайвище, бо там найкращі яблука, а він заліз ледь-ледь на нижню гілку і каже я далі не полізу - боюсь. Нарвав він яблук 15 та каже, ні я не хочу, я боюсь. Тож я мав бізнес партнера на 10 хвилин ще в 10 років.Мені подобався найбільший забобон від всіх продавців це…Після першої продажі потрібно обов'язково цими купюрами пообмітати свій товар, щоб продався. І я так також робив.От цікаво, чи є якісь забобонні штуки в маркетинзі чи в продажах? Чи зустрічали таке? Ніде не обмітають грошима клієнта?)Які дивакуваті чи правдиві забобони ви знаєте?#ЧеленджНескромногоМаркетолога