Пошукові системи демократизували доступ до знань, великі мовні моделі комодизували інтелект. Ми, покоління, яке навчалося у бібліотеках, яке писало конспекти від руки і підключалися до інтернету у проміжках між дзвінками по стаціонарному телефоні, змогли отримати когнітивні зв'язки та навички через "біль", і поступово заміняючи наші навички на цифрові. У сучасних поколінь такої необхідності немає, і, вочевидь, сама форма здобуття знань стрімко змінюватиметься.«Справжня освіта не може бути побудована на усуненні всіх труднощів, дискомфорту й страждання. Якщо захищати учня від будь-якої складності, ми робимо його менш здатним справлятися з реальним життям. Освіта передбачає зусилля, дисципліну, помилки, розчарування і подолання труднощів» - писав Папа Бенедикт XVI у 2008 році в листі «Про нагальне завдання виховання молоді». А у 2026 році вже чинний Папа Лев XIV в енцикліці Magnifica Humanitas фактично продовжує цю думку вже в контексті ШІ: освіта - це довгий шлях, що потребує терпіння, часу та зусиль, а швидкість і легкість отримання готових відповідей від ШІ можуть знищувати саме бажання ставити запитання й самостійно шукати істину. То як вчити і вчитися в епоху ШІ? Ні, я не знаю правильну відповідь, лише ділюся думками. Але останні новини про знищені книги різних видавництв наштовхнули на думку, що теоретичний досвід найкраще формувати, читаючи книги. Будь-яка взаємодія з пошуковою системою, публікацією, новиною, chatgpt чи claude - це фрагментована взаємодія. Вона дає можливість отримати відповідь на конкретне питання, але не дає необхідної широти кругозору, не "конектить дотс" між собою. А в часи інфляції інтелекту мати розуміння, як працює складний світ, є найвищим скілом. Мати розуміння - мало, потрібно це застосовувати на практиці. Тому спробувати якомога більше всього (звісно, в межах закону і здорового глузду) необхідно. "Надивленість" як нова парадигма навчання. На одній події, де сиділо близько 150 людей, я запитав, хто прочитав бодай одну книгу про ШІ (натякаючи, що це найдешевший спосіб здобути знання). Підняло руку всього кілька людей. Тобто проблема не в тому, що немає книг, проблема в тому, що читання книг перестало було критичною необхідністю."Надивленність", "начитаність" і застосування цих знань у житті. Що думаєте?