📰 У колонці для "Інтерфакс-Україна" заступник Голови НБУ Володимир Лепушинський розповідає про липневе рішення НБУ підвищити облікову ставку до 15,5%, відповідаючи на шість запитань: ▪️чому НБУ підвищує ставку, коли інфляція знизилася;▪️чому "шок пропозиції" не робить ставку безсилою;▪️навіщо застосовувати облікову ставку, якщо валютний курс має більший вплив;▪️чому більші міжнародні резерви – не самодостатній аргумент на користь низької ставки;▪️яка ціна рішення і ціна бездіяльності;▪️чому аналітики не очікували підвищення ставки.☝️ Рішення про облікову ставку ґрунтується не лише на показнику загальної інфляції. Воно враховує і стійке зростання базової інфляції понад прогноз, і суттєвіше пришвидшення інфляції до кінця року, і посилення ризиків.НБУ розуміє, що облікова ставка не відновить підстанцію, не розблокує порт і не збільшить пропозицію робочої сили, які є одними з причин цінового тиску. Але її завдання інше – не допустити, щоб такі шоки перетворилися на стійку інфляцію через вторинні ефекти.Під вторинними ефектами мається на увазі перегляд цін дедалі ширшим колом бізнесів, розкручування спіралі "зарплати – ціни", погіршення інфляційних очікувань, перетік заощаджень у валюту та посилення перенесення курсових змін на ціни. Саме проти такого закріплення інфляції й спрямоване підвищення облікової ставки.Крім того, ситуація не зводиться до чистого шоку пропозиції. Разом із зростанням витрат бізнесу прогноз передбачає розширення бюджетних стимулів і збереження стійкого споживчого попиту. Отже, одночасно діють чинники і пропозиції, і попиту.Аналогічною логікою керуються й інші центральні банки. Через збільшення тиску на ціни на тлі війни на Близькому Сході свої ключові ставки підвищили ЄЦБ, центробанки Японії, Норвегії, Австралії, Чехії, Нової Зеландії, Кореї, Молдови, Грузії, ПАР, Колумбії та інші.📍Детальніше – у колонці.