Нам пишуть: Водій мене впізнав.Декілька днів до того він вже виганяв їхати тролейбусом.Він мене впізнав, почекав, поки, стоячи біля нього, витягну посвідчення учасника бойових дій, і рвонув з зупинки.Кричати він почав одразу, переходячи на "ти". Я відповіла, що пам'ятаю його ставлення до нас, він різко загальмував і я впала.Я упала просто в проході, на брудну з кашею мокрого снігу підлогу.І почула, що я - п'яне бидло.Я - п' я н е б и д л о. Яке їхало з курсу англійської мови для військових на подальшу підготовку. Я, що одним оком після контузії вже майже не бачу і тому маю уповільнені рухи.Піднялась, сказала, що він сука, і повернулась обличчям до присутніх в маршрутці. Там було людей 6-8.Вгадайте, хтось із них подав руку чи може вступився? Так, ви вгадали: ніхто. Вони мовчки відвернулись.В маршрутці їхали байдужість, зневага і страх. Віз цей компот хам, який промовисто продемонстрував, що на нас чекає після повернення зі світу суцільних пряників і декоративних вогників. Отих, хто "молимось-вклоняємось, свічечка-квіточка".📍Київ, маршрут 410🚌КА8684ММ.На гарячу лінію Укртрансбезпеки звернулась.Підписатися | Надіслати новину | Реклама