Сьогодні Рада прийняла в другому читанні законопроєкт №14271 про імплементацію європейського законодавства у сфері ВДЕ.

Текст до другого читання вже не містить значних загроз для дикої природи. В першу тому що депутати Іванна Климпуш-Цинцадзе, Юлія Овчинникова та Максим Хлапук на засіданні профільного комітету аргументовано виступили, а голова комітету Андрій Герус пішов на компроміс.

Але написати я хочу про інше.

Недостатня комунікація між стейкхолдерами та свята віра в те, що все можна вирішити одноосібно, призводять до того, що зрештою програють усі.

І законопроєкт №14271 — яскравий приклад.
Майже рік я особисто звертався до Міністерства енергетики — офіційними листами, під час розгляду законопроєкту в комітеті та на різних нарадах за участі Секретаріату Енергетичного Співтовариства.

Говорив про одне й те саме: необхідно налагодити співпрацю з Мінекономіки, громадськими природоохоронними організаціями, лісівниками, земельщиками та іншими стейкхолдерами.

Це потрібно було для того, щоб зони прискореного розвитку ВДЕ вийшли адекватними і справді виконували свою функцію — спрощували життя нормальному бізнесу, який хоче будувати об’єкти відновлюваної енергетики там, де для цього дійсно немає суттєвих екологічних обмежень.

Проте з боку Міністерства енергетики був повний ігнор.
І перед другим читанням у попередній редакції законопроєкту несподівано з’явилися дві дуже проблемні речі.