Нотатки природоохоронця | Частина 2За десяток років до повномасштабного вторгнення, попри вічну ...

Частина 2За десяток років до повномасштабного вторгнення, попри вічну гонитву за часом і неминучі втрати цінних територій, виглядає що вдалося досягти значного прогресу, особливо добре помітного, порівнюючи з сьогоденням. Окрім власне розширення об’єктів природно-заповідного фонду, з’явилися відкриті лісові кадастри, процедури оцінки впливу на довкілля, впроваджена практика охорони пралісів, прийняті стратегічно правильні цілі щодо біорізноманіття в різних нормативних документах тощо.Все це надавало кращі шанси на виживання, візьмемо для прикладу, умовній колонії бабака, на чиїх землях фермери хочуть сіяти кукурудзу і соняшник, енергетики збудувати сонячну та вітрову електростанцію, надровики викопати кар’єра і т.д. На чиїй стороні у вищенаведеному гіпотетичному конфлікті стоятиме центральний орган виконавчої влади, що поєднує довкіллєві, аграрні та економічні інтереси? Питання навіть не риторичне.Чарівне слово “дерегуляція”, яка в пріоритетах новоствореного міністерства-франкенштейна, загрожує перетворитися на скасування природоохоронних норм і процедур, на яких тримається охорона природи. Не все те золото, що блищить; не все те добре, що йде із дерегуляцією; на регуляції за визначенням власне і тримається, по суті, природоохоронна діяльність і не лише в Україні, а й по всьому світові. За скасуванням зайвих бюрократичних обмежень не потрібно підміняти ліквідацію природоохоронних норм, які дають “голос” в суперечці безмовній природі і які, між іншим, може для когось це стало моветоном, наближають нашу країну до тої самої Євроінтеграції.Нам потрібно повернення окремого Міністерства захисту довкілля, щоби не ходити по колу і не пояснювати одні і ті самі прописні істини. Щоби наша дика природа мала шанс: чисте повітря, чиста вода і родючі грунти поза конкуренцією економічних чи аграрних інтересів.Пам’ятаймо про відкат у природоохоронній сфері, і не допускаймо його подальшого падіння.