Звернення короля Чарльза до президента Трампа під час його візиту до США можна вважати важливим кроком у відновленні і поглибленні взаємин між Європою та Сполученими Штатами. Це більше, ніж просто дипломатичний жест – це момент, коли лідери обох континентів намагаються знайти нові формати співпраці та взаємодії в умовах глобальних викликів.Не так давно, на фоні обговорень навколо Гренландії, у європейському істеблішменті знову спалахнули суперечки щодо того, як краще взаємодіяти з Трампом. Один підхід, так званий «батьківський стиль» (daddy-style), полягав у тому, щоб уникати прямого конфлікту, погоджуючись із президентом США, аби виграти час, а також заради уникнення нових загострень. Інший – прямий, чіткий підхід «немає» – коли необхідно виступати проти тих ініціатив Трампа, які прямо суперечать інтересам Європи.І хоча питання Гренландії стало лише одним із аспектів цього конфлікту, воно відкрило ширшу дискусію про стратегію зовнішньої політики Європи в умовах, коли США починають грати за іншими правилами. Важливим є те, що європейські лідери розуміють необхідність діяти більш самостійно, але водночас прагнуть зберегти трансатлантичну співпрацю, яка все ще є основою їхньої безпеки та стабільності.І тут вступає в гру питання «сили» і «слабкості». Чарльз, звертаючи увагу на ці концепти, в своїй промові відобразив не лише критику особистих підходів Трампа, але й підкреслив важливість стратегічної координації між Європою та США, особливо на тлі подій на Близькому Сході і ситуації в Ормузькій протоці. Виявляється, що саме ця взаємозалежність між континентами, їх спільні інтереси у сфері безпеки й оборони мають залишатися на порядку денному.Зокрема, Чарльз звернувся до необхідності більшої підтримки України. Цей заклик, хоча й іронічно обрамлений у форму звернення до президента США, знову піднімає важливе питання: наскільки реальна готовність Заходу діяти спільно і наскільки ефективно кожен із гравців готовий підключитися до вирішення цієї проблеми.Трампу не вдалося залишити Європу в зручному для себе стані бездіяльності. Навпаки, його підходи вимагають від європейських лідерів швидкої реакції та адаптації до нових реалій. Проте, якщо вони не хочуть потрапити в пастку безперервної боротьби за «сферу впливу», а прагнуть створити нову модель стабільності, то мають самим вирішити, як діяти далі.Не можна не звернути увагу на іронічний контекст, у якому Чарльз згадав про «особистісний» підхід Трампа, коли той замість політики потужних держав виступає як лідер, що бачить світ через призму власних інтересів. Однак цей персоналістичний стиль, очевидно, не є випадковістю, а є відображенням довготривалого занепаду європейського лідерства, коли континент довгий час перебував у стані «успокоїння», сподіваючись, що глобальні кризи вирішаться без активної участі. Тепер же, в умовах війни в Україні і зростаючого напруження в світі, Європі необхідно «прокинутися», змінити підхід і стати більш активним гравцем на міжнародній арені.Врешті-решт, тема, піднята в промові Чарльза, актуалізує питання не лише про майбутнє України, але й про відновлення міжнародного порядку, заснованого на принципах багатосторонності. Це має бути глобальний порядок, де «сила» означає не лише військові можливості, а й технології, ресурси та, що найважливіше, моральні та правові принципи. Тільки так можливо побудувати нову стабільність, уникнувши нескінченних циклів війни і амбіцій. Адже справедливий мир – це не лише про закінчення конфліктів, але й про забезпечення довготривалого процвітання та взаємодії на основі загальних цінностей.@nationalinterests