Можна було б подумати, що після чотирьох кривавих років війна, яку жодна зі сторін не може виграти, сама собою згасне. Але війна в Україні не закінчується. І вся провина лежить на одній людині.Путін опинився в пастці, яку сам і створив, пише The Economist. Шанси, що його армія в Україні досягне того, що він зможе назвати перемогою, стрімко зменшується. Багато хто сподівається, що мирні переговори дадуть йому вихід — бо Трамп нібито змусить Україну поступитися територією. Насправді цей шлях до порятунку стає дедалі менш імовірним. І навіть якщо мирну угоду буде укладено, її наслідки всередині Росії можуть спричинити економічну й політичну нестабільність і зруйнувати плани Путіна увійти в історію як один із найвеличніших царів.Росія не може накопичити достатньо сил, щоб прорвати українську оборону. У «зоні смерті» шириною 10–30 км, де все видно дронам, солдати й техніка не можуть збиратися великими групами — вони відразу стають мішенню. І навіть там, де росіянам вдається прорвати лінію, вони не можуть розвинути успіх.На сьогоднішній траєкторії Путін не зможе змінити ситуацію. У перші три роки він нарощував армію. А наприкінці минулого року Росія почав втрачати більше солдатів, ніж міг завербувати. Новобранці погано підготовлені, моральний дух низький, а кількість дезертирів — рекордна. Путіну буде дуже важко збільшити кількість і якість рекрутів. Росія вербує солдатів не патріотизмом, а грошима. Ймовірність смерті чи поранення, погане ставлення до ветеранів і спроби держави уникнути виплат «гробових» — усе це підвищує ціну вербування. З червня 2025 року середній підписний бонус зріс на 0,5 млн рублів і тепер становить 2,43 млн рублів. Гроші стає все важче знайти. Річні витрати на це — 5,1 трлн рублів — це 90% дефіциту федерального бюджету. Путін може обстрілювати українські міста й енергосистему, щоб зламати мораль і економіку. Але самі по собі авіаудари навряд чи приведуть до капітуляції. Він може сподіватися, що Європа зрадить Україну, але європейська підтримка торік зросла. Його надія — що сама Україна, яка теж страждає від нестачі людей і техніки, увійде в політичну кризу або раніше за Росію залишиться без бійців і зброї. Але ставка Путіна на колапс України вже чотири роки програшна.Насправді жоден мирний план не задовольнить Росію. Переговори мають показний характер — про це свідчить абсурдна обіцянка «мирного дивіденду» у 12 трлн доларів. Крім того, переговори навряд чи дадуть Путіну території, які він не зміг захопити силою і які потрібні йому, щоб оголосити перемогу.Для України здати добре укріплені позиції було б стратегічною катастрофою. І хоча в Трампа ще є важелі впливу, його здатність змусити Зеленського піти на погану угоду вже минула пік. Так, Америка досі продає Європі важливу зброю, яку та передає Україні. Але Україна тепер менше залежить від американської розвідки, а фінансування війни Америка скоротила на 99%.Ще одна причина, чому Путін обережно ставиться до угоди – мир може спровокувати кризу в Росії. Росія віддала стільки ресурсів на оборону, що решта економіки занепадає. Беззаконня режиму та перспектива нового витка бойових дій відлякають інвесторів. Перехід ресурсів з війни на мир, включно з працевлаштуванням ветеранів, може призвести до глибокої рецесії.Невдоволені ветерани дестабілізують режими — особливо в Росії, як це було перед революцією 1917 року і після афганської війни 1980-х. Опитування показують, що росіяни спочатку зрадіють закінченню бойових дій. Але потім неодмінно постануть питання – про провал кампанії, марнування життів і грошей, принизливу залежність від Китаю. Путін не може відмовитися від війни, але ціна її продовження зростає. Якщо його спроби наростити бойову силу лише ще більше виснажать Росію, це може призвести до кризи. Якщо ні — Україна і Росія залишаться в пастці затяжного конфлікту.@nationalinterests