Любити не обов’язково…У дитинстві нас змушують їсти манку до останньої ложки, добре вчитися, поважати старших, не курити. Бо всі ці речі можуть принести неприємності.А про любов чомусь ніхто не казав, хоча все написане вище про неї: любов до їжі, любов до навчання, любов до себе і свого здоров’я.Чи бувало хоч раз таке, що втомлена після роботи мама відчитувала вас не за немитий посуд у раковині, не за пил на столі й не за двійку з математики, а за те, що ви не вмієте любити? Не було.Чи відправляли вас на перездачу в університеті за те, що любов для вас не найважливіше в житті? Навряд чи.Ми вже давно дорослі, але любов для нас так і залишається чимось абстрактним. Наче те, що існує, але зовсім не обов’язково відноситися до цього серйозно. Та й узагалі хоч якось відноситься.Можливо, якби нас формувала не кількість гарних оцінок, а якість прийняття себе й людей навколо, наше доросле життя було б зовсім іншим.Бо як інакше пояснити той факт, що ми за звичкою продовжуємо ставити оцінки оточуючим замість того, щоб приймати їх такими, якими вони є.