​​Про аванси, зарплати і дружбанів Остапа ВишніЗі спогадів директора видавництва «Селянська правда»:Як у керівника видавництва у мене вийшов конфлікт з Остапом Вишнею. Якось не був він днів зо три на праці, бо полював з іншим журналістом (позаштатним) — з «Вістей» — Радишем. Там було не стільки полювання, скільки п’янства. У тих полюваннях брали участь і письменники, зокрема Хвильовий. Отже, повернувшися з полювання, Вишня пише до видавництва записку: «видати Радишеві авансом 300 карбованців». 300 карбованців — це двомісячна зарплата відповідального партійного працівника (пересічна зарплата тодішнього працівника в СРСР становила тоді 25 карбованців). Радиш писав статті тільки до «Вістей», до «Селянської правди» він не дописував. Видати йому авансом 300 карбованців означало подарувати. Так видавництва іноді й підгодовували письменників. Але старший чоловік Радиш не був якимсь особливим автором, пересічний журналіст (можливо, навіть і непрофесійний журналіст). Резолюції на виписування гонорару підписували Пилипенко, Кириленко та Вишня (як секретар редакції). Я відмовився виплатити Радишеві 300 карбованців. Вишня «розплакався в жилетку» перед Пилипенком. Як видно, йшлося не тільки про аванс Радиша, а й узагалі про завелику ощадність нового керівника видавництва, який мулив охочим на виписування авансів, і Пилипенко звільнив мене з «Селянської правди», домігшися переведення на працю в редакцію газети «Радянське село».На фото: працівники газети «Вісти ВУЦВК» Остап Вишня і Василь Радиш.#наші20