8 травня. День пам’яті та перемоги.Цей день повертає нас до війни, яка пройшла крізь мільйони людських доль. До фронтових доріг, спалених сіл, зруйнованих міст, евакуацій, госпіталів, голоду, втрат і довгого чекання.Друга світова війна забрала життя близько 8 мільйонів українців. Військових і цивільних. Дорослих і дітей. За кожною цифрою — ім’я, родина, дім, життя, яке обірвала війна.Тоді українці боролися з нацизмом на фронтах, працювали в тилу, рятували поранених, витягали дітей з-під уламків, відбудовували те, що ворог перетворив на руїни.Сьогодні Україна знову проходить крізь війну. Знову наші міста здригаються від вибухів. Знову матері чекають синів і доньок. Знову лікарі рятують життя, волонтери закривають потреби фронту, а воїни тримають землю, за яку платять найдорожчим.Тоді ворог хотів зламати народи страхом і силою.Сьогодні росія так само несе смерть, окупацію, депортації, руйнування і ненависть.Тоді світ побачив, до чого приводять диктатури, імперські амбіції й мовчання перед злом.Сьогодні ми знову нагадуємо: зі злом не домовляються. Його зупиняють.І головне — його можна перемогти.Нацизм був знищений. Світ вистояв. Життя перемогло смерть. Свобода перемогла рабство. І в тій Перемозі назавжди залишилися українська мужність, українська кров і українська незламність.Саме тому пам’ять про Другу світову для нас не є далеким минулим. Вона болить і сьогодні. Вона звучить у кожному місті, яке пережило обстріли. У кожній родині, яка чекає. У кожному захиснику, який стоїть за Україну.Ми пам’ятаємо ціну тієї Перемоги.Шануємо тих, хто переміг нацизм.Схиляємо голови перед усіма, хто не повернувся.І віримо в тих, хто сьогодні наближає нову Перемогу.Перемогли тоді. Переможемо і зараз.