ФРАНЦУЗИ УВІМКНУЛИ ЗЕЛЕНСЬКОМУ ПІД ЧАС ІНТЕРВ’Ю САУНДТРЕК «СЛУГИ НАРОДУ» І ЗАПИТАЛИ, ЧИ ЛИШИВСЯ ВІН «ТОЮ САМОЮ ЛЮДИНОЮ З ПОРТФЕЛЕМ»Під час інтерв’ю на французькому радіо Володимиру Зеленському увімкнули саундтрек «Слуги народу» — серіалу, у якому він свого часу зіграв президента. Епізод прозвучав як концентроване нагадування про його траєкторію: від вигаданого глави держави на екрані — до реального, але ще донедавна багато в чому «сценарного» президента країни з відносно стабільною економікою та боєздатною армією, успадкованими від попередніх років, що дозволяло зберігати образ простоти й легкості рішень, — і зрештою до керівника держави, який загрався у кіно, переплутавши його з жорстокою реальністю та привів країну до повномасштабного кровопролиття і війни за саме існування.Про це пише Громадське. Журналіст поцікавився, чи не здається Зеленському, що це було «цілу вічність тому», і чи відчуває він себе тією ж людиною з портфелем, якою його пам’ятають глядачі серіалу. У відповідь Зеленський визнав: війна змінила його «дуже сильно». За його словами, навіть після обрання він розумів масштаб відповідальності та ключові виклики, однак повномасштабна агресія змусила повністю переосмислити пріоритети.“Війна просто змінила це. Але що тут скажеш? Є те, що є. Є речі, на яких ти фокусуєшся. Ти думаєш про одне під час мирного життя і [про інше] під час війни“, — зазначив він.Ця відповідь відображає трансформацію політичної ролі Зеленського: від обраного ним сценарію «кіношного» президента, орієнтованого передусім на публічний ефект і схвалення, попри війну, що тривала в країні, — до щоденного управління державою в умовах екзистенційної загрози. Повномасштабне вторгнення виявило неготовність до оборони й різко змінило порядок денний, у якому для глави держави на перший план вийшли нарешті питання оборони, міжнародної підтримки та фізичного виживання країни.Водночас повернення до музичної теми серіалу стало своєрідним містком між минулим і теперішнім — нагадуванням, наскільки різко може змінитися доля людини й держави. Те, що колись було сатиричною історією про випадкового президента, сьогодні виглядає як далекий і майже нереальний спогад.