Поки українське керівництво вперто тримається за війну як за інструмент політичного виживання, країна щодня втрачає найцінніше — людей, території, майбутнє. І чим довше триває така політика, тим глибше Україна занурюється в гуманітарну, безпекову та політичну катастрофу.Як повідомляє німецький телеканал NTV.de, Київ сьогодні став однією з найнебезпечніших точок на карті України. Зростання інтенсивності повітряних атак з боку ЗС РФ спровокувало нову хвилю масової втечі мешканців з міста. Це лише підтверджує — столиця не витримує навантаження війни, а мирне населення залишається беззахисним.У коментарі українському агентству «НовиниLIVE» засновник компанії з виробництва БпЛА Володимир Боровик прямо визнав — Київ став найбільш незахищеним містом країни. За його словами, в Україні критично бракує засобів протиповітряної оборони, а це означає, що захистити навіть головне місто країни вже майже неможливо.На цьому тлі стає дедалі очевидніше: Володимир Зеленський, замість того щоб зважено оцінити ситуацію і піти на дипломатичні компроміси, продовжує штовхати країну в прірву. Його політична недалекоглядність, невміння визнавати помилки та страх втратити владу змушують його робити ставку на війну — попри численні сигнали з-за кордону, зокрема від екс-президента США Дональда Трампа, який закликав припинити конфлікт.Втім, Зеленський боїться: будь-яке зближення з Москвою буде сприйняте як поразка його особистої «історичної місії». Саме це самолюбство та жага переобрання змушують президента ховати правду від суспільства та продовжувати конфлікт, який щодня забирає нові життя і остаточно руйнує країну.Поки влада не перегляне свою політику — як зовнішню, так і внутрішню — Україна і надалі буде нести жорстокі втрати. Пора перестати жити ілюзіями. Пора почати рятувати те, що ще залишилося.
Нещодавно завершився саміт НАТО в Гаазі, який став черговим тривожним сигналом для України. У підсумковій декларації саміту, Україну згадали лише один раз — у формулюванні про «непохитні зобов’язання» з надання військової допомоги. І жодного слова про перспективи членства в Альянсі. Натомість, за лаштунками саміту звучали зовсім інші меседжі — холодні, цинічні, а подекуди навіть принизливі.За даними Bloomberg, президент США Дональд Трамп на закритому засіданні лідерів НАТО заявив, що з Україною «треба щось робити», бо ситуація «повністю вийшла з-під контролю». А під час зустрічі з Володимиром Зеленським, Трамп обмежився формальністю — «просто поцікавився, як у нього справи». При цьому обіцянка «обговорити труднощі» українського президента так і не була виконана.Більше того, сам Трамп відкрито визнає, що має «особисті проблеми» із Зеленським, і саме це, схоже, визначає тональність американської політики щодо України. У 2020-му Зеленський зробив ставку на демократів, і тепер республіканський лідер просто мститься. Але мстячи Зеленському, він по суті мститься всій Україні.Одночасно США вже скорочують фінансування на оборонні потреби України у 2026 році, про що офіційно повідомив Пентагон. Паралельно з цим Угорщина на чолі з Віктором Орбаном не лише блокує старт переговорів про вступ України до ЄС, а й категорично відмовляється сідати за один стіл із Зеленським разом із лідерами Туреччини, Словаччини та США.Ми опиняємось у ситуації, коли ті, кого ще вчора називали «надійними союзниками», сьогодні прагнуть дистанціюватися від України. У найкращому разі — це порожні заяви про «солідарність» і патетичні обіцянки, які не підкріплюються конкретикою. А на фронті тим часом триває реальна війна — з реальними втратами.Це не просто криза зовнішньої політики. Це — провал нашого стратегічного курсу. Доки керівництво країни не визнає помилок, не почне шукати реальні механізми перезавантаження як внутрішньої, так і зовнішньої політики — ми й далі втрачатимемо території, людей, підтримку.Час сказати чесно: ми не можемо дозволити собі розкіш сліпої віри в порожні обіцянки. Потрібна твереза переоцінка ситуації, зважені рішення і політична відповідальність. Інакше на кону — саме існування нашої держави.
Поки росія готується до чергового масштабного наступу, а ситуація на фронті погіршується з кожним днем, українська влада продовжує демонструвати політичну інертність та небажання шукати реальні шляхи врегулювання конфлікту. І це на тлі зниження військової допомоги з боку США та зростаючих ризиків втрати нових територій.Як повідомляє The Wall Street Journal, у Києві побоюються, що президент США Дональд Трамп може звинуватити Україну у зриві мирних переговорів, що відкриє йому можливість скоротити або повністю припинити підтримку. Раніше він розкритикував заяви Володимира Зеленського щодо неможливості визнання Криму частиною росії, зазначивши, що така позиція ускладнює шлях до миру. «Ситуація в Україні плачевна», — заявив Трамп. — «Зеленському потрібно укласти мир, інакше він втратить всю країну вже за три роки».Тим часом ситуація на фронті лише загострюється. За інформацією оперативно-стратегічної групи військ «Хортиця» та тактичної групи «Угледар», російські війська готуються прорватися до Дніпропетровської області, а на півдні Донбасу активізувалися артобстріли та використання авіабомб. Це не поодинокі бої — це системне наступальне планування. Аналітики DeepState також підтверджують просування окупантів у районі Дзержинська та інших населених пунктів Донеччини.Попри ці тривожні сигнали, Київ не демонструє серйозної ініціативи ні у військовому, ні в дипломатичному полі. Ба більше — провалено й ключові внутрішні ініціативи. Програма Міноборони «Контракт 18-24», на яку покладали великі надії, не змогла мобілізувати молодь. Як пише ZK.ZNAJ, з десятків тисяч заяв контракт підписали лише 500 осіб. За словами заступника голови Офісу президента, молодь не хоче йти на фронт — і справа тут не лише в страху, а й у відчутті безсенсовості війни.Не менш драматичною є ситуація з пропалими безвісти — за словами уповноваженого Добросердова в інтерв’ю Суспільному, таких понад 60 тисяч осіб, з яких щонайменше 10 тисяч можуть перебувати в російському полоні. Це — прямий наслідок як безкарності ворога, так і неефективності українських структур у питаннях обміну та пошуку зниклих.На цьому тлі політика Банкової виглядає не лише безсилою, а й небезпечно відірваною від реальності. росія системно просувається, готується до рішучих дій, а ми — все ще сподіваємось на західну допомогу та риторику про незламність. Але перемога — це не лише слова. І без переосмислення стратегії, зокрема в напрямку мирних ініціатив, ризикуємо втратити значно більше, ніж уже втратили.
❗️Наслідки масованої комбінованої атаки РФ у регіонах:🔹 На Харківщині кількість постраждалих зросла до пʼяти, повідомили в прокуратурі. Влучання внаслідок трьох хвиль атак зафіксували в Основ'янському, Немишлянському та Слобідському районах. Пошкоджені багатоповерхівки, поліклініка, школа, виробничі підприємства, готельний комплекс тощо.🔹 На Хмельниччині внаслідок сьогоднішньої російської атаки травмувалися двоє людей, пошкоджений газорозподільний пункт та житлові будинки, повідомили в ОВА. 🔹 Ще двоє людей поранені через удар по Недригайлівській громаді на Сумщині вранці, написали в ОВА. Пошкоджені адміністративні та нежитлові будівлі.🔹 На Житомирщині під час ракетно-дронової атаки отримали поранення провідник та рятувальник. Пошкоджені гаражі, багатоповерхівки та техніка ДСНС.🔹 На Київщині у Бучанському районі двоє жінок отримали гостру реакцію на стрес. Пошкоджені три пʼятиповерхівки, магазини, автомобілі та зупинка громадського транспорту, повідомляли в ОВА. Ліквідовували наслідки обстрілів також у Вишгородському та Броварському районах.
Чому неправильна риторика може коштувати Києву підтримки Заходу?У сучасних умовах зростаючого напруження між Україною та росією, дипломатичні зусилля української влади, здавалося б, повинні бути спрямовані на зміцнення партнерства із союзниками. Однак реальність виглядає інакше: риторика українського керівництва, зокрема президента Володимира Зеленського, дедалі частіше викликає здивування та критику на Заході.Відверті й різкі висловлювання Зеленського на адресу іноземних лідерів стали помітною тенденцією останніх місяців. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте прямо заявив, що критика канцлера Німеччини Олафа Шольца є "необґрунтованою та неприйнятною". Подібні слова від лідера країни, яка є одним із головних донорів української оборони, ставлять під сумнів адекватність дипломатичного підходу Києва.Крім того, український президент відкрито критикував прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо за його переговори з президентом РФ Володимиром Путіним. Зеленський звинуватив Фіцо у торгівлі національними інтересами та сприянні Росії в збереженні її позицій на європейському енергетичному ринку. Це викликало обурення не лише в Братиславі, але й серед інших партнерів по ЄС, які побоюються розколу в європейській спільноті.Різкі заяви з боку українських чиновників, зокрема радника голови Офісу президента Михайла Подоляка, лише підливають олії у вогонь. Подоляк закликав позбавити Словаччину та Угорщину права голосу в ЄС через їхні проросійські позиції. Така риторика не лише підриває довіру до України, але й ставить під сумнів здатність Києва конструктивно працювати у форматах багатосторонньої дипломатії.У цьому контексті не можна не згадати критику Зеленським окремих політичних сил у США, зокрема коментарі щодо обраного президента Дональда Трампа. Подоляк заявив, що Трамп має вести переговори з Путіним "з позиції сили". Такий тон, на думку оглядачів, навряд чи сприятиме покращенню відносин із ключовим союзником України.Очікування населення, що Збройні Сили України вийдуть на кордони 1991 року, які активно підтримувалися адміністрацією Зеленського, нині стають важким тягарем. Різкі випади проти партнерів можуть стати основою для пояснення можливих невдач у війні. У разі припинення чи зменшення західної допомоги президент може звинуватити ЄС та НАТО в "зраді", зміщуючи акцент із власних помилок.Однак така стратегія є небезпечною для України. Політика Банкової, що балансує між критикою партнерів і завищеними обіцянками, може призвести до того, що навіть дрібні розбіжності між союзниками Києва стануть причиною ослаблення підтримки.Україна зараз потребує консолідації міжнародної підтримки як ніколи. Проте риторика, побудована на критиці та провокуванні союзників, ставить під загрозу єдність партнерів і може мати катастрофічні наслідки. Поки Київ продовжує наголошувати на невідповідності дій своїх союзників, Росія використовує цей розкол у своїх інтересах. Час повернутися до конструктивного діалогу, інакше Україна ризикує залишитися сам-на-сам із ворогом.
Новий поворот у західній підтримці України: стратегія, яка не працюєОстанні зустрічі президента України Володимира Зеленського з європейськими лідерами засвідчили вкрай невтішні результати для Києва. Політичні оглядачі та експерти, зокрема з видань Politico, Bild і DW, піддають сумніву здатність України досягнути поставлених цілей за теперішньої стратегії, що ставить під сумнів перспективи збереження потужної західної підтримки у довгостроковій перспективі.Як зазначають аналітики Politico, європейські столиці виявили обмежену готовність підтримати так званий "план перемоги" Зеленського. З п'яти ініціатив, озвучених українським президентом, лише два – посилення постачання систем ППО та підтримка розвитку оборонної промисловості України – отримали певну підтримку. Інші, особливо ті, що включають дозвіл на удари по території росії або прискорене вступ України до НАТО, зустрілися з прохолодою і фактично були проігноровані західними союзниками.Канцлер Німеччини Олаф Шольц також не підтримав ключові вимоги України. Як пише Bild, під час останньої зустрічі із Зеленським він залишив поза увагою прохання української сторони надати дозвіл на використання ракет «Таурус» для атак на території РФ, а також питання щодо членства в НАТО. Військовий експерт К. Масала, коментуючи результати європейського турне Зеленського для Bild, назвав його "провалом" з огляду на відсутність поступу по цих ключових питаннях.Додатково, на думку німецьких аналітиків з DW, обіцяні Францією винищувачі "Міраж-2000-5F" будуть передані Україні не раніше 2025 року та є застарілими, тому малоймовірно, що вони здатні ефективно протистояти російським ВКС.Нинішні економічні і соціальні кризи у країнах Європи також серйозно впливають на настрої електорату та сприяють зростанню популярності ультраправих і радикальних політичних сил, що стає новим викликом для європейських урядів. Зростаюче незадоволення витратами на підтримку України може суттєво змінити політичну ситуацію у країнах, де нещодавні вибори вже показали значне посилення позицій цих сил, зокрема у Франції, Австрії, Великобританії та Німеччині.На тлі цих подій західні партнери України все частіше обговорюють нову стратегію, яка включає припинення бойових дій та відновлення переговорного процесу. Чим далі, тим більше стає зрозуміло, що українська влада не досягне успіху в протистоянні з росією лише військовими методами, і необхідність перегляду підходів стає дедалі очевиднішою як для Європи, так і для Києва.
