Це не про консерваторів, ліваків, ЛГБТ тощо, а про доречність і про пристойність. Питання, які я поставлю, риторичні, тобто не потребують відповіді від тих, до кого вони формально спрямовані, бо ці люди, на мою думку, переймаються переважно самопіаром (пристойність цього, як і взагалі політичних процесів під час війни, залишимо за дужками). Отже. Чи пристойно утотожнювати ту праву молодь, яка йшла билася за Україну на Майдані, а потім пішла в АТО, а потім на фронт великої війни, з молодиками-ноунеймами в масках, які навіть не взмозі парою речень сформулювати, за чи проти чого вони вийшли на той самий Майдан? Чи не приниження це для перших і не хибний опис для других? Це мʼяко кажучи. Знаючи кількох тих Героів з великої літери, в тому числі, на превеликий жаль, загиблих, я не можу бачити такі порівняння, які нечасто, але ж трапляються в мережах. Так, можна обстоювати будь-які погляди, якщо це не перетинає межу закону, але етична межа теж існує, і в деяких випадках вона ще чутливіша. Її не можна перехтинати так легко з будь-яких міркувань, зокрема політично-штучних. Це недоречно, бо принизливо для всіх справжніх, ще раз повторюю — незалежно від політичних чи моральних переконань. І це точно не аргумент у суперечках, що можна визнати достойним використання.