Наука не обмежується інститутами, а приватний капітал дозволяє створювати кращі ліки

Я написав матеріал на тему комерціалізації науки в біомедичній сфері. На це мене надихнуло нещодавнє обговорення в онлайн-групі українських вчених: мені здається, ми недостатньо обговорюємо те, що вчений не припиняє бути вченим за межами лабораторії. Вчені працюють і в компаніях, і в фондах, і в державних агенціях. Бо виходить ось таке:

⏬ Вивести складні препарати, наприклад, чекпойнт-інгібітори, або препарати для генної терапії, займає десятиліття від дослідницької лабораторії до полиці аптеки. Це довго. Напевно, таким займатися можуть лише державні інститути?
⏬ Виявляється, ні; в 2010-х лише ~25% препаратів, що отримали авторизацію FDA, мали частку державного фінансування. Та й та - переважно на дуже ранніх етапах досліджень. Звідки ж решта грошей? Нащо приватний капітал взагалі інвестує в наукові розробки?
⏬ В Австрії, наприклад, є окремий формат наукових грантів, в яких державні фонди ТА індустрія співфінансують наукові дослідження.

Про це й решту цікавого з моєї рефлексії про комерціалізацію біомедичних розробок можна почитати в статті для Дзеркала тижня: лінк