***Провідниця, чи праведниця — все по правді —каже: довезу, куди треба, мої золоті.Сиву юнь і здитинілу старість.Всіх дівчат — і котенят їхніх. Котимось потихеньку.Не залишимо нікого, не втратимо.Ознайомтеся з правилами безпечної евакуації.Мʼяко вагон гойдається, мов колиска.Ось вона, провідниця — мати всім пасажирам.Пропливе, рознесе по купеоберемок непроханих настанов.Голос дзвенить, як ложечка в склянці з металевим підсклянником.Музика, знайома з дитинства.На прощання сипне замовляннями: легко дістатися місця призначення,швидко пройти кордон, встигнути з пересадкою. Будьте здорові,слідкуйте за документами, не забувайте багаж, особисті речі у вагоні.Але ненароком у нас вилітаютьключі від домівок, яких вже немає,памʼятки від близьких, які тепер самі — спогад,насіння квітів з украденого саду,іграшки дітей, які надто швидко виросли,книжки, за якими нас вчили, що добро переможе.Все вона приймає на зберігання зітхаючи.Стіни її купе розсуваються до безмежжя,як стінки серця.Що з вами робити, мої золоті? Мені чужого не треба.Повертайтеся — на зворотному шляху заберете.2026