Касетна балістика по густонаселених районах.
Випалені склади фоззі, розетки, епіцентру.
Знищені виробничі потужності.
Убиті водії, вантажники, просто люди, що чекали потяга.
В цьому всьому мене дивує те, що вікно можливостей для себе росія використовує для ударів по економіці, по бізнесу.
Якщо Україна палить вайлдберіс, яке є ланцюжком у логістичній схемі Китай-сво, то росія просто нищить бізнес, від АТБ до Сільпо, від нової пошти і до розетки.
Що на це можна сказати?
Може розрахунок на те, що люди, які дивилися на рештки своїх співвітчизників, розтерзані і покинуті на вулицях, злякається згорілих складів будматеріалів?
Що люди, які закопували своїх сусідів, що населення, де у кожній родині майже хтось служить, побіжить...
Побіжить куди?
Де нас чекають?
Куди нам бігти?

То є певне така особливість російського менталітету. Чомусь вони думають, що змусити любити себе можна за допомогою великої палиці, що сильніше бити по хребту, то швидше прийде любов. Може в росіян так і працює.
У нас ні.

Не знаю, що на це все сказати.
Все було сказано.

Радує, що на тлі всього виходить на зв'язок Флеш і комунікує, надає максимально об'єктивну ситуацію. Окреслює перспективи. Не дуже перспективи такі собі. Він з команди Федорова, до речі. І протести теж продовжуються. Між іншим.

Боже, бережи Україну.