А я ж казав.Я ж казав, що є хороші новини.Завдяки Вам ми не просто передали 55-ту автівку у Сили оборони.Вона вже певний час успішно виконує задачі Військово-морського флоту.Так-так, отой човен на фото не для краси.Чесно кажучи, це на даний момент був найскладніший запит із військ до нас з Мартин Брест (ну, за виключенням Ніссана Патрол 1989 року випуску :) ).Не знаю, як великі фонди вивозять вживану бронетехніку чи вантажівки, але...Ми-то шо зазвичай возимо?Ну, пікапи, джипи, монопривідні чи повнопривідні буси, хетчбеки та усосані москвичі.Знаємо все те, як облуплене - роздатки, мости, особливості двигунів, 4-5 циліндрів, кардани, турбіни.А тут запит: великий задньопривідний бус, найважчий і найбільший в своєму класі. Плюс нюанси по переробці.Цікаві такі нюанси...Ми довго радилися, теревенили і таки погодилися.Цей величезний Renault Master L4H3, що отримав номер 54/42 та жартівливу назву Батискаф, нам у Польщі по ціні роздовбаного течика знайшов Taras Herasymchuk, за що ми йому дуже вдячні.Тачка доїхала до Києва своїм ходом, але між "доїхала своїм ходом" і "придатна до передачі у війська" - величезна різниця.Машина наперед мала проблеми із мостом, карданами, маховиком і зчепленням (власне, тому ми її дешево і купили), тому механікам довелося нормально повозитися, щоб поставити машину на хід. Далі класика - форсунки, турбіна, електрика, всі гальма і т.д.Ми із Вами впоралися.І одного чудового дня пані Катерина (на фото. Не знаю, як прізвище, на жаль) перегнала цього красеня до моря.За що їй спасибі.Дякую усім Вам.Плюс подяка Sergiy Grishyn та Александр Барабошко за документальний супровід машини.Yevhenii Movchaniuk, традиційно дякую за комплект ключів.Хлопцям вони знадобляться не тільки для того, щоб машину крутити, а й безколісну техніку :)І це не всі хороші новини цього тижня.Почуємось.Майте тиху ніч.