Подобається продовжувати працювати з графікою. Це довготривалі стосунки, які існують паралельно з моїми експериментами в інших медіа. Я завжди сюди повертаюсь. Подобається папір, подобається, як він сліпо відтискає складки сукні, місцями рветься, місцями виглядає як рентген, але ніколи не буває однаковим. Як і я, як і стани, як сезони. Кожна осінь чимось схожа, але зовсім інша. Новий челенж – повернутися до малювання, але не в контексті ілюстратора. Трохи складно це зробити, щоб малювати просто так, а не в своєму звичному стилі, не відштовхуючись від текстів, від конкретних задач. Я навіть влаштувала собі сьогодні тренінг малювання лівою рукою. Так дивно, що для власної свободи намагаєшся забути якісь здобуті і натреновані правила, заради можливості використовувати скіл малювання у власній практиці. Я тільки нещодавно це усвідомила, що існує ніби міст між моєю любов’ю до лінії, до олівця і ручки, до туші, до процесу, але я ніби не знаю як малювати так, щоб це була я, а не ілюстрація до чиїхось текстів (і навіть якщо своїх власних). Це виклик, іду туди, хоча відчувається моторошно і лячно