Підсумок 3 тижня інтернатури: Тебе нічому не навчатьДумаю ви чули цю фразу в медичному і про інтернатуру. І це правда, більшість навчання все ж на тобі.В лікарні за 3 тижні я побачив і спробував немало - пазл потрохи починає складатися і ще більше вивчити за цей короткий період я не хотів би (і так багато). Але це все відбувається не в тому руслі, що мене носять на ручках і кличуть на операції.Я буквально перетворився на хвостик без гордості. Лікар іде туди - і я іду туди. Лікар щось робить - і я питаюся як це робиться і прошусь спробувати. Лікар дивиться піхву/цервікс - і я стою уже в рукавичці щоб ймовірно мені теж дали глянути.Є один кейс, де на питання ти отримаєш 100500 непотрібних питань і в результаті не отримаєш ні відповіді, ні можливості щось глянути. Тільки відчуття що ти тупий.Я не знаю скільки разів я сказав дякую але роблю це після кожної довіреної лікарем і пацієнткою маніпуляції. Я розумію що мене тут не повинні вчити і чесно не все що роблять є правильним. Проте я хочу забрати максимум практичних навичок, а все інше теоретичне вже лишатиметься за мною.Сьогодні отримав і своє перше дякую - 200 грн в карман після перевʼязки. Дрібниця, а як приємно💅💸