Модерна Спіжарка | Читаю цей пост, написаний у грудні 2025 року й мене не залишає відчутт...

Читаю цей пост, написаний у грудні 2025 року й мене не залишає відчуття, що це якесь замкнуте вареничне коло, вареничний день бабака, варенична нескінченність...Ну ось чесно, що ще можна переосмислити у варениках?! Тісто, начинка, соус — експерименти над цим були цікаві й на часі років 15 тому. Чому зараз шеф на профільному заході демонструє переосмислені вареники?! Для мене це ознака незацікавленості у розвитку, у дослідженнях, у відкритті нових напрямів. Я не зазіхаю на місце вареників у пантеоні національної кухні. Я люблю вареники. Я завжди цікавлюсь експериментальними начинками у спеціалізованих закладах. Але коли я дивлюсь на виступ шефа/шефині на форумі/саміті/конгресі, мені цікаво побачити його шлях, як він прийшов до поєднань (смаків, текстур), побачити нові техніки та технології, почути історію продукту. А не вареники. Чи борщ. Ну, чесно( Це фантастичні страви, наша гастрономічна спадщина. Але не можна розвиватись, коли ви, як в шорах, не бачите ніяких інших вимірів. Це було б зрозуміло, якщо б ми існували за залізною завісою чи у світі, де немає інформації у вільному доступі. Але не зараз. Не у грудні 2025 року.Олександре, це не особиста претензія, це такий тригер. Давно про це думаю. Запрошую до діалогу. Усіх.Ну і не втомлююсь говорити про це вже багато-багато років. У сучасній кухні (я кажу про ресторанну галузь, не про домашню їжу) шефи/шефині спираються на дві важливі речі: продукт (його якість, походження, контроль від народження до приготування) + екзек'юшн (і тут й сучасні/прадавні технології, майстерність виконання, підготовка, R&D, креативність).Якщо ця тема знайде відгук, порозбираємо конкретні меню чи страви ресторанів, які в усіх  на слуху.