Мені сьогодні 30🎂 Останній рік був жорсткий. Впершу чергу емоційно. Відбулось багато ситуацій і моментів через які морально-психологічний стан трохи пошатнуло.І це взагалі ніяк не звʼязано з грошима чи роботою.Закривши свої базові потреби, і живучи доволі спокійне комфортне, гарне життя, в один момент ти снідаєш сам у своєму власному домі, плачеш в Porsche, зʼявляється велике бажання на швидкості 250+ розмататись на Ducati об якийсь відбійник з 0 відчуттям страху.А через пару хвилин/годин, ти як в нічому не бувало, вже з посмішкою йдеш на зустрічі, проводиш вебінари чи просто працюєш. З часом усвідомив, що це такий період життя, його треба прожити, зробити висновки, щоб в першу чергу подорослішати. Навчитись брати відповідальність, навчитись не брехати самому собі, навчитись признавати свої пройоби, навчитись ділитись своїми емоціями і відчуттями, навчитись копатись в своїй голові, навчитись побути самим з собою і не втікати від своїх же думок. Знаю, звучить як депресивна кончана психологічна смазлива фігня. Але розказую як є, те що дійсно прожив і проживаю.Честно, взагалі ніколи не міг подумати, що буду мати такий період в житті. Але як оказалось, життя доволі динамічна штука, сьогодні так, а завтра так. Зараз мій стан - ахуенний. Таких думок вже немає. Психолог + мотоцикл справляються на відмінно. Трохи є стресу по роботі, але коли його немає.Головний висновок ребят, старайтесь і робіть все так, щоб впершу чергу всередині себе ви відчували спокій і дійсно проживали своє життя, а не чиєсь. Якось так, дякую що дочитали до кінця, всіх цьомнув і обняв.