Є відчуття, ніби ти знову і знову приходиш у ті самі ситуації. Ті самі реакції. Ті самі “помилки”. І поступово з’являється сором — ніби з тобою щось не так, якщо зміни не відбуваються швидко.Ніби “нормальні люди” вже давно мали б вийти з цього кола.Але психіка так не працює.Людина змінюється не тоді, коли “зрозуміла достатньо”, а тоді, коли всередині накопичується новий досвід, нові опори, нова здатність витримувати інше. І це завжди процес, а не стрибок.До цього моменту людина робить не “правильні” чи “неправильні” речі.Вона робить те, що може. Те, на що вистачає ресурсу саме зараз.Іноді це виглядає як повторення сценаріїв.Іноді як зриви.Іноді як деструктивні рішення або спроби зняти внутрішній біль будь-яким доступним способом.Це не про “зі мною щось не так”.Це про “я поки що не можу інакше”.Зміни починаються не з самозвинувачення.А з моменту, коли з’являється більше розуміння і трохи більше внутрішньої опори, ніж було вчора.І тоді поступово з’являється інший вибір.@cibulya2021-запис