Минулого разу ми говорили про страх залишитись — і багато хто написав мені в особисті: “я впізнала себе, але не знаю, з чого починати.”Тому сьогодні про конкретне. Про межі. Не про ті межі, які будують стіни між людьми. А про ті, які дозволяють двом людям бути поруч — і при цьому залишатись собою. Більшість жінок зі співзалежною моделлю поведінки навіть не знають, де закінчуються їхні межі. Бо їх ніхто не вчив ці межі мати. Навпаки — вчили бути зручною, гнучкою, такою, що розуміє. І поступово “розуміти іншого” перетворилось на “забути про себе.”Запитай себе: чи є у твоїх стосунках речі, які тебе ранять — але ти мовчиш, бо не хочеш конфлікту? Чи кажеш “добре” там, де всередині “ні”? Чи виправдовуєш його поведінку так довго, що вже сама собі не віриш? Межа — це не ультиматум і не агресія. Це просто чесна відповідь на питання: що для мене прийнятно, а що ні. І вміння сказати про це вголос — спокійно, але твердо. Це навичка. І їй можна навчитись.

💙💛

Запис на консультацію → @cibulya2021​​​​​​​​​​​​​​​​