Феномен Трампа 2.0Якщо порівнювати перший та другий термін Трампа, найбільша помилка — думати, що це просто продовження однієї й тієї ж історії. Навіть сьогодні зустрічаю людей які згадують постійно першу каденцію. Цього разу ми бачимо трансформацію, який пройшов шлях від розгубленого аутсайдера до самовпевненого діда, який повірив у власне месіанство і бажає зламати систему. Якщо в першу каденцію він часто нагадував такого собі «бунтівника в клітці» якого стримували постійно, то сьогодні ця клітка відсутня.Головним стримуючим фактором у 2017 році була банальна відсутність досвіду та команда. Трамп просто не знав, де розташовані важелі влади і як працює складна державна машина. Йому доводилося покладатися на представників традиційного істеблішменту — тих самих яких називають «дорослих у кімнаті», як-от генерали Меттіс чи Макмастер, Болтон та Гілл, які часто блокували або пом’якшували його найрадикальніші дебільнуваті рішення. Тоді панувала ідея, що система виявиться сильнішою за одну людину, і багато в чому бюрократичний опір та традиційні процеси справді тормозили дурні ідеї трампівського мозку.А сьогодні ситуація кардинально інакша. Трамп повернувся до Білого дому з колосальною впевненістю у власному розумінні світових справ, яке він вважає доведеним власним успіхом. Він більше не повівся набирати «чужинців» у свою команду, як минулого разу. Замість чопорних республіканців його оточують лоялісти, опортуністи та люди, якими легко маніпулювати. Тобто внутрішня та зовнішня політика тепер є прямим, недистильованим відображенням його поглядів. Де головним інструментом є використання привілейованого становища США для витискання поступок навіть із найближчих союзників. По типу використання тарифів як інструмент покарання за будь-що, от-як відмови Данії продати Гренландію.Ще одна фундаментальна відмінність, швидкість і системність дій. У перший термін Трамп міг довго сперечатися про тарифи чи вихід з угод, а зараз він діє блискавично, бо банально ніхто йому не доводить іншу точку зору. Його адміністрація свідомо нищить самі засади американської сили — від незалежності Федеральної резервної системи до фінансування фундаментальної науки та університетів, що раніше здавалося недоторканним.Загалом у світі перша каденція Трампа сприймалася як прикра помилка чи тимчасове відхилення, то друга каденція довела, паузою був термін Байдена. Тепер союзники в Європі, Близькому Сході та Азії більше не вірять у повернення «старих добрих часів» і починають будувати власні стратегії автономії, розуміючи, що США стали непередбачуваним партнером, який грає за власними правилами.Мені максимально цікаво побачити фінал його вибриків, але світ явно вже не буде таким, як раніше.UAF | Ukrainian Armchair Front