І останнє на сьогодні. Щоб бути коректним, варто зафіксувати і позитивні наслідки, які виникли з приходом Трампа, принаймні в площині зовнішньої політики. Внутрішні процеси в США — це справа самих американців, і повчати їх немає сенсу, хай самі розбираються між собою. Так само немає сенсу розбирати кожну заяву.Питання в стратегічних зсувах, які провокують його дії, а не в риториці.Якщо відкинути емоційну піну, чинна адміністрація США створила для Європи та України специфічне вікно можливостей, засноване на жорсткому реалізмі і примусовому перегляді своєї безпеки. Найбільш очевидний ефект для Європи — завершення епохи безумовної надії на американську безпеку. Війна в Україні стала драйвером перегляду оборонних бюджетів, але саме позиція Трампа і його команди остаточно змусила європейські уряди серйозно поставитися до власної обороноздатності та переглянути своє майбутнє. Для нас це важливо на роки вперед, оскільки ми рухаємося до ЄС і об’єктивно інтегруємося у європейський простір безпеки. Так, не всі країни нас там чекають, але є достатня кількість держав — Балтії, Скандинави та ще деякі держави Європи де є велика підтримка не залежно від партійних поглядів, з якими можна працювати і формувати спільні підходи та проєкти. Це вже не нульова позиція.Для нас та Європи користь полягає також в парадоксальній неоднозначності та невизначеності, яку вони створили та створюють. Оці всі захвати Мадуро та навіть ослаблення Ірану на довгу дистанцію для нас добре, незалежно від результатів зараз. Оці його санкції на Лукойл теж в цілому ок, він їх не наклав бо в Україні війна, а через те, що вони на цьому зароблять у першу чергу, і чхати також на народ Венесуели вони там теж заробляти збираються, але тут наші інтереси співпадають.Трамп ламає оцю всю давно прогнившу стару архітектуру, яка й до нього була в напівмертвому стані, та примушує союзників будувати щось значно більш суб’єктне, навіть якщо вони цього не бажають, бо ставить перед вибором: або бути тими, ким грають, чи самим щось грати. І тут уже навіть не тільки про Європу, країни Азії, насамперед зміни в Японії тому підтвердження. Нам все це на довгу дистанцію підходить, головне не провтикати момент, і не надіятись що саме все прийде в руки, потрібно працювати закатав рукава. Ніхто, нічого просто так не збирається. Так, у моменті це болісно та неприємно, особливо коли США не демонструють безумовної підтримки України. Але процеси, які запущені або пришвидшені, змушують європейців та інші адекватні країни діяти швидше і жорсткіше, а з ними й нам щось можна роботи. Так, американці будуть намагатися експортувати свій ультраправий «джихад» і розхитувати європейську єдність, але саме тому європейським урядам уже зараз доводиться працювати інтенсивніше — ніхто й не обіцяв, що буде легко в наш час, а не сидіти чекати чогось, чого самі не знають. Нікому це не гарантує легкого шляху, проте створює іншу реальність не тільки відповідальності, а й можливостей, у якій багато що залежить уже не лише від Вашингтона.