Системні спалахи локальних конфліктів — це вже не баг, а фіча, прояв глибшої трансформації міжнародного порядку, ніж багатьом здається. Ключовою причиною є не ситуативні тригери, а поступова системна ерозія правил та інституцій, що тривалий час функціонували завдяки американському лідерству.Фактично ми котимося до логіки XIX століття: домінування реалполітик, конкуренцію зон впливу та боротьбу за них та утвердження принципу, за яким право сили витісняє силу права. Інституційні обмеження слабшають, а механізми стримування втрачають переконливість. Бо чим ти голосніше кричиш і не робиш, то до цього звикають та вже не звертають увагу.Коли Вашингтон діє транзакційно та непередбачувано, а раніше «заморожені» компроміси знецінюються, виникає спокуса переглянути статус-кво. Поштовхом до ескалацій стає уявлення, що великі гравці зайняті іншими пріоритетами і не готові втручатися в локальні сутички, щоб не розпорошувати ресурси.Тому світ рухається до фрагментації світової системи на регіональні блоки Multiplex-моделі, де кожен хоче урвати щось для себе та закріпитись.https://t.me/milinua/50314