Матеріал Financial Times, схоже, чимало кого заплутав щодо реального стану справ. Але якщо почати з базових речей, то стане трохи простіше розуміти, якою логікою керується війна та її учасники. Існує теорія конфлікту, яка описує універсальні механізми завершення воєнних протистоянь і зводить їх до кількох типових сценаріїв, яка нам і допоможе трохи розібратись. Щоб зрозуміти, що відбувається зараз, варто почати з базових речей: як узагалі завершуються війни та якою логікою керується російська стратегічна культура. А вона побудована на принципі гри з нульовою сумою — де виграш однієї сторони означає повну поразку іншої. У такій логіці дипломатія на поточному етапі не розглядається Кремлем як інструмент завершення війни, а лише як спосіб отримати тактичний виграш часу. Переговори для них — не фінал війни, а частина самої війни. Теорія конфліктів описує кілька типових сценаріїв завершення воєн, і саме через них варто дивитися на поточну ситуацію.У межах цієї теорії перший сценарій є найпростішим з точки зору опису та зрозумілий для багатьох, але найменш реалістичним сьогодні. Йдеться про повну воєнну поразку однієї зі сторін, коли інша отримує змогу нав’язати свої умови для досягнення всіх цілей. Наразі жодна зі сторін не має достатньої переваги для остаточного розгрому противника на полі бою, тому цей варіант у короткій перспективі виглядає малоймовірним. Другий сценарій передбачає ситуацію, коли одна зі сторін доходить висновку, що подальше витрачання ресурсів не відповідає досягнутим результатам. Цей варіант теж сьогодні малоймовірний, оскільки російське керівництво розглядає війну не лише як інструмент територіального контролю, а й як спосіб підтримання статусу великої держави в новому багатополярному світі з відповідним впливом. У межах цієї логіки такі режими традиційно допускають великі людські втрати та економічні витрати, компенсуючи внутрішні проблеми репресивними механізмами заради досягнення поставлених цілей.Третій сценарій передбачає компроміс і взаємні поступки з формуванням нових реалій. Для Кремля такий варіант невигідний, оскільки їхньою стратегічною ціллю залишається повна ліквідація української суб’єктності та розширення впливу, а будь-які домовленості сприймаються лише як тимчасова пауза перед новим етапом війни. Додатково це виглядало б як слабкість чинного керівництва Росії, а російська політична культура не передбачає відступів під зовнішнім тиском з боку американців чи європейців. Бо така країна та керівництво буде сприйматись як слабке в світі, і менші країни будуть відходити до більш впливових країн.Ну і найбільш імовірний у межах цієї логіки залишається сценарій, коли одна зі сторін втрачає здатність продовжувати війну через виснаження сил та необхідних ресурсів, та ослаблення режиму який змушений вести переговори. У прикладному вимірі це зводиться до темпів знищення військ опонента настільки, щоб створювати критичні проблеми з формуванням нових сил, та санкційний тиск партнерів, які можуть зламати залишки економіки. Тобто звести все до простого: системно робити умови продовження війни більш ризикованими втрати контролю та влади для путіна та його оточення більшими, ніж продовження війни як менш ризикований шлях для його збереження.Продовження в наступному дописі ⤵️