💬 Я не очікував, що це триватиме так довго, — каже репортерам The New York Times сержант Сергій Тищенко, який провів 472 дні поспіль на позиції. — Сподівався, що місяць, максимум дваТривалі ротації давно є проблемою в боротьбі України проти російських сил, оскільки Київ потерпає від нестачі особового складу. Масованість дронів погіршило ситуацію, адже солдатам майже неможливо змінювати позиції.Командир бригади сержанта Тищенка, полковник Дмитро Добуш, визнав, що ротація його підлеглого була винятково тривалою, назвавши його «справжнім патріотом», який «здійснив неймовірний подвиг».💬 Така ротація нетипово довга, — сказав полковник Добуш. — Але в умовах інтенсивних бойових дій та значної нестачі особового складу подібні випадки не поодинокі. На жаль, це реалії нинішнього етапу війниТищенко зазначив, що не знає, як йому вдалося витримати. Навіть зараз він не розуміє, як це пережив. Але додає, що «знав, що мене заберуть»Він бойовий медик. Його перша ротація на передовій тривала близько 45 днів. За нею послідували ще дві ротації по 30 днів, а потім коротка відпустка. І це був останній раз, коли він обіймав дружину та дітей.У липні 2024 року його перевели до ✴ 30-ї механізованої бригади та направили на нову позицію в Донецькій області. Сержант вважав, що пробуде на позиції максимум 30–40 днів, як раніше.Його укриття було нижче п’яти футів (приблизно 1,5 м) у більшості місць, а спальна зона — ще нижча в лабіринті холодних сирих проходів. Матраців не було; найбільший комфорт забезпечували водонепроникні спальні мішки..До укриття прибули ще солдати, і загальна чисельність сягнула близько восьми бійців. Спочатку чоловіки отримували припаси з сусідньої позиції, де також могли дзвонити родинам через інтернет. Але потім стало небезпечніше. Позиція зазнавала атак. Дехто з його підрозділу загинув. А заміну загиблим не надсилали, й інформації про можливу ротацію не було. Тоді Тищенко зрозумів, що додому найближчим часом не поїде.💬 Нам уже сказали, що людей на заміну немає, — зазначив він. — Мені стало зрозуміло, що це буде довгоЗ лютого 2025 року російські атаки посилилися, і бійці більше не могли безпечно виходити з укриття. Час відстежували за годинниками та календарями на телефонах. Припаси їм скидали дронами, які бійці забирали вночі. Водночас противник постійно скидував гранати, навіть піхотою доходили до краю траншеї, де був бліндаж. 💬 Зрештою ми змирилися, що нас, можливо, заберуть лише після закінчення війни, бо заміни немає Поки вони чекали, відбувалося багато подій. Україна розпочала наступ у Курській області. Сили РФ просувалися на сході, поблизу Покровська. Північнокорейські війська вступили в бої на боці російських сил. Україна отримала F-16 та дозвіл на удари по Росії. З’явився новий президент США та новий папа римський.Проте жодна з цих подій не дійшла до укриття сержанта Тищенка. Вони були повністю відрізані від світу. Радіозв’язок передавав інформацію лише про їхню роту.Надія з’явилася восени, коли по рації повідомили, що їх скоро евакуюють. Але погода не дозволила, і евакуацію відклали. Близько 20 днів потому спробували знову. Двоє чоловіків виповзли з бункера в траншею, усіяну сміттям та залишками російських солдатів.Коли вдалося вибратися, перше, що він захотів, — помитися та зателефонувати родині. Через кілька днів сержанта Тищенка нагородили званням Героя України.Сержант Тищенко сказав, що його досвід «ненормальний», але в голосі не було обурення чи гніву. Водночас він поставив під сумнів військову доцільність таких випадків. 💬 Раніше, якщо ми вступали в бій, могли вискочити та діяти. Тепер усе домінують дрони. То чи є сенс тримати людей просто в ямі?