Мова — явний знак «свій» чи «чужий»Ситуація на фронті така, що ЛБЗ як чіткої лінії не існує.Наприклад, у Родинському в одному будинку можуть бути російські військові, в іншому — наші, і так цілими районами.Кожна ротація — це справжня лотерея: або пощастить, або ні.І ось ситуація: ти йдеш із позиції до точки завантаження й чуєш російську мову.Хто це? Противник у будинку, і туди варто кинути гранату?Серце буквально вискакує з грудей, слух загострюється, граната вже в руці.Російська — це ж мова ворога, ти ж у цьому впевнений, правда?Ти прислухаєшся, а звідти:«Хлопці, займаємо позицію, усі напоготові, ворог може бути й у сусідньому будинку».Ну все, точно ворог. Адреналін накриває ще сильніше.Відгукнутися й отримати кулю? Кинути гранату, зробити кілька пострілів і швидко відступити?Запобіжник знято, граната летить у вікно, ти випускаєш магазин у бік голосів і швидко залишаєш це місце.Серце калатає, але холодний розум аналізує ситуацію й підказує, що все зроблено правильно.Ти перебіг до іншого будинку й знищив ворога.Російська ж — мова ворога?У будинку загинув Сергій, боєць 3-го батальйону неназваної бригади з Харкова. Ще троє поранені — хлопці з Полтави, Херсона та Києва.Цікаво, як про це дізнався боєць, почувши мову ворога в місті, де в кожному будинку може бути противник.Мова має значення.Підписатись на MILITARYПідтримка | Support Для зв'язику.