Але сьогодні в Україні цей день відчувається інакше. Він не просто дата в календарі, а крик душі, який лунає особливо гучно після ще однієї нелюдської ночі, влаштованої російським агресором. Війна приносить із собою не лише руйнування будівель, а й невидимі рани, які гояться найдовше. Вони проявляються у втомі від постійного очікування тривоги, від недосипання, від страху за себе і близьких, у розлуці та тузі за звичним життям, за обіймами рідних – це важкий щоденний тягар. Сьогоднішній день – це заклик до людяності та співчуття. До співчуття, в першу чергу, до себе. Ми – нація, що бореться, і боротьба ця вимагає величезних внутрішніх ресурсів. Пам’ятайте: ви вже сильні лише тому, що продовжуєте жити, любити, допомагати і чекати світанку. Ваша внутрішня стійкість – це наш спільний скарб. Бережіть її. Бо коли закінчиться війна, нам потрібні будуть здорові духом люди, щоб відбудовувати нашу прекрасну країну. Обійміть себе сьогодні за те, що витримали. Ви важливі. Ваші почуття важливі. Будь ласка, знайдіть сьогодні хвилину для себе. Хоча б на чашку чаю, хоча б на п'ять хвилин тиші. Бережіть себе. Ви впораєтеся. Ми впораємося.