Рада ратифікувала угоду з ЄС про позику для України на суму до €90 млрд.Більшість людей сприймає такі новини як позитив. Здається, що країна отримує додаткові ресурси для фінансування своїх потреб.Але державні кредити не створюють багатства.Отримавши великий валютний кредит, держава отримує можливість збільшувати гривневу масу під це валютне забезпечення. Наслідком стає подальше зростання цін і зниження купівельної спроможності гривні.Для громадян це означає просту річ: за свою зарплату, пенсію чи заощадження вони зможуть купити менше товарів і послуг.Коли чиновники говорять про «покриття дефіциту бюджету», вони фактично говорять про фінансування власних витрат. Дефіцит бюджету не є джерелом суспільного багатства. Це механізм перерозподілу ресурсів на користь державного апарату.Не менш показовою є фраза про «макроекономічну стабільність». На практиці під нею розуміють продовження емісії грошей і накопичення нових боргів. Тимчасово це дозволяє відкладати проблеми, але не усуває їх.Так, кредит може відтермінувати кризу валютного курсу. Але він не здатний скасувати економічні закони. Борги потрібно повертати, а створені гроші продовжують тиснути на ціни.Що ж до заяв про «посилення оборонно-промислового потенціалу», то сама наявність додаткового фінансування ще не означає реального посилення цього потенціалу. Тому що державні видатки завжди створюють лише ілюзію діяльності.У підсумку головний ефект від отримання державою кредиту — не створення нового багатства, а перерозподіл ресурсів від громадян до держави.Є такий вислів: «Кредити бере сьогодні держава, а завтра розплачуватися за них доведеться нашим дітям». Але цей вислів правильний лише частково.За кредити, які держава бере сьогодні, своїм рівнем життя розплачуватимуться не тільки наші діти завтра, а й ми сьогодні.Ба більше, ми не просто будемо розплачуватися.Ми вже розплачуємося.