допис до кави ☕️
...

Дрескод: "нормальність"
Давні уявлення про ненормальність пояснювали дивну поведінку одержимістю духами. Одні вірили, що людина може перетворитися на тварину, а давньогрецькі лікарі пов’язували психічні порушення, як і загальне нездужання, із дією тілесних рідин - "гуморів".
А що ви хотіли? Психоаналіз почав формуватися лише наприкінці ХІХ століття. Гуманні підходи до людей із психічними розладами існували й раніше, але ізоляція, суворий режим і... нетолерантне поводження ще довго залишалися частиною практики.
Хоча що там давні. Багатьом і у 2026 році простіше списати все на духів чи бісів і звернутися до "потомственої ворожки", ніж пройти професійну діагностику. Роки каральної психіатрії залишили глибокий міжпоколінний слід.

Ще один приклад, добре знайомий студентам-медикам і психологам, які вивчають пропедевтику психіатрії. Зізнавайтеся: за час навчання хоч раз знаходили в себе ознаки тієї чи іншої "патології"?
▫️ Більшість людей перебільшують унікальність власних "хороших" і "заборонених" думок чи вчинків. Ми приховуємо певні сторони себе, а потім раптом впізнаємо їх в описах усіляких варіацій ненормальності.
Але! Для діагностики важливе не лише те, наскільки поведінка здається ірраціональною чи "ненормальною'. Важливо, чи пов’язана вона зі стражданням і порушенням функціонування людини. А в окремих випадках і те, чи усвідомлює людина наслідки своїх дій або бездіяльності.
▫️ Людину, яка скоїла серійні вбивства, можуть визнати осудною, якщо вона усвідомлювала свої дії та їхні наслідки. Девіації (відхилення від соціальних норм), делінквентна поведінка (правопорушення) або наявність непсихотичного розладу самі собою не означають неосудності. І тут важливо не змішувати питання осудності з психіатричним діагнозом за DSM-5-TR чи МКХ-11.
Оцінюючи норму й патологію, ми також не обійдемо соціокультурні, морально-правові й етичні чинники. Інакше кажучи: що для бушмена добре, те для жителя Європи ☠️. І навпаки. Ну, ви зрозуміли.

Ще є гаусова крива (де я її згадувала? А, коли писала статтю культуральний алкоголізм). Вона може бути корисною для опису показників, які піддаються стандартизованому вимірюванню, наприклад IQ. Але оцінювати за нею особистість або діагностувати психічні розлади — ідея з великими похибками.

Мораль виведемо цитатою Гертруди Стайн:
"Вона завжди каже, що їй не подобається ненормальне, це ж так очевидно. Вона каже, що нормальне набагато складніше та цікавіше".