Доброго ранку!
Допис до кави ☕️

Після "робочої поїздки" Віткоффа і Кушнера до московії, потім до нас і назад, згадалися класичні дослідження поведінки шулерів.
...

Шулер, катала, не грає у гру. Він грає людиною. Його перевага не у сміливості й навіть не в умінні ризикувати. Вона в тому, що він заздалегідь створює асиметрію - знає правила, яких не знає жертва, контролює частину інформації й змушує іншого повірити, що той діє вільно.

Саме тому вправний шулер часто не виглядає небезпечним, а іноді здається надійним. Класичний прийом катали - спочатку продати простаку власну порядність, а потім пробудити в ньому бажання легкої й майже гарантованої перемоги.

Інший прийом - жертву афери часто змушують повірити, що вона сама бере участь в обмані когось третього (гра "давай надуємо Джо, це воно)

І поки людина думає: "Я зараз найхитріша в цій кімнаті", вона вже вбудована в чужий сценарій.

Іноді, після програшу їй ще й допомагають зберегти обличчя, щоб пекуче відчуття приниження не перетворилося на опір.

Ще один механізм афери полягає в тому, що шулер пропонує жертві таємну угоду:
"Ми з тобою розумніші за інших. Зараз ми переграємо систему".
І поки жертва насолоджується відчуттям, що її допустили до "особливої угоди", вона не помічає що вже грає за правилами шулер, а потім - хлоп! і платить за цю привілейованість власним програшем

Захист від великої афери починається з відмови прийняти цю привілейовану позицію. Встати з-за його столу. Не погоджуватися на гру, в якій тобі обіцяють особливі правила.

А головний спосіб переграти каталу - позбавити його права визначати стіл, правила і ставки.

...