Вітаю, друзі!,у когось до кави кекс, у когось цигарка, у когось дайджест новин , а у мене для вас - цікавий допис ☕️...Фанаберія: синдром завеликої корониЄ люди, для яких фанаберія – не просто слово, а життєва стратегія. Вони не ходять – вони ширяють над світом. Не говорять – проголошують маніфести. Не п’ють каву – здійснюють ритуал богині статусу.Фанаберія – це коли всередині пустка, а зверху – золотий лак із претензією на чисте золото. Це мистецтво створювати ілюзію вагомості, поки світ терпляче грає роль декорацій. Це вміння завищувати власну значущість, боятися загубитися серед звичайних смертних і, компенсаторно, виставляти себе сонцем, навколо якого всі мають обертатися.Але якщо придивитися – під блиском часто ховається тривожний тремор. Бо коли ти справді впевнений у собі, навіщо тобі вся ця вистава?Психологія каже: за фанаберією часто стоїть глибока тривога. Це ніби взяти дитину, яку ніхто не хвалив, і дати їй мікрофон та мундир імператора.Тож якщо зустрінете людину, яка бачить себе на троні, а всіх інших – як підданих, не поспішайте злитися. Можливо, вона просто загралася у власний спосіб захисту від реальності.Або просто візьміть попкорн і спостерігайте.---FYIФанаберія — слово польського походження, що означає пихатість, гонор, зверхність або манірність. В українській мові його вживають рідко, частіше в розмовному чи жартівливому контексті – коли йдеться про людей, які люблять вихвалятися, перебільшувати свою важливість або демонструвати нехарактерну для себе вишуканість....