☕️ Dоброго ранку, друзі! Ловить, цікавинку під каву 👇...Якщо в мові немає слова "мир", то чи можливий справжній мир?

У міжнародній політиці слова вирішують усе. Але що, якщо в мовах сторін саме слово "мир" означає різні речі? В одному з етерів Віталія Портникова я почула цікаву думку: в арабській мові немає слова, що позначає мир у нашому розумінні. Я перевірила – і це справді пояснює багато історичних казусів.✔ Арабська:▫️

Салям (سلام) – гармонія, спокій, але не юридичний мир.▫️

Сульх (صلح) або Худна (هدنة) – перемир’я, тимчасове припинення війни.✔ Англійська:▫️

Peace – мир, стабільність.▫️

Truce / Ceasefire / Armistice – перемир’я, припинення вогню.✔ Іврит:▫️

Shalom (שלום) – "мир", але як загальний стан благополуччя.▫️

Hafskat esh (הפסקת אש) – перемир’я, букв. "припинення вогню".▫️

Sulcha (סולחה) – примирення, але не юридичний мир. Один мовний нюанс – і ось уже міжнародні угоди набувають різного сенсу. Коли арабські країни підписують мирний договір, наприклад, з Ізраїлем чи США, вони можуть трактувати його не як "мир назавжди", а як перепочинок перед можливим переглядом домовленостей. У європейській традиції мир – це крапка у війні. В арабській – це кома, після якої може бути продовження. Тому багато угод, які на Заході оголошують "історичним миром", на Близькому Сході сприймаються як тимчасовий тактичний хід. Бо якщо в мові немає слова, що означає "остаточний мир", то немає і такого способу мислення. Мова формує бачення світу. Дипломати можуть підписати будь-які папери, але якщо концепти "мир" і "перемир’я" розходяться – війна не закінчується. Вона просто змінює форму. Іноді знання лексичних відмінностей може допомогти скласти вдалу угоду